Про попередне ув'язнення (30.06.93), Детальна інформація

3352 Про попередне ув'язнення (30.06.93)

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про попереднє ув'язнення

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 35, ст.360 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35

N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193

N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002

N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002 )

( У тексті Закону слова "Міністерство внутрішніх

справ України" в усіх відмінках замінено словами

"Державний департамент України з питань виконання

покарань" у відповідних відмінках згідно із Законом

N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98 )



Стаття 1. Попереднє ув'язнення

Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом, Кримінально-процесуальним ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами законодавства.

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України ( 888-09 ), вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стаття 2. Мета попереднього ув'язнення

Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню встановленню істини в кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.

Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення

Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України. ( Стаття 3 в редакції Закону N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001 )

Стаття 4. Установи для попереднього ув'язнення

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і Служби безпеки України, а також тюрми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують і функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання або на гауптвахті.

Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті або в тюрмі визначаються законодавством України.

Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії чи на гауптвахті.

У випадках і порядку, передбачених виправно-трудовим законодавством, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені для роботи по господарському обслуговуванню чи благоустрою слідчого ізолятора (тюрми).

Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою

у місцях попереднього ув'язнення