Про племінну справу у тваринництві (15.12.93), Детальна інформація

генетична експертиза походження - ідентифікація тварин лабораторними методами з метою контролю достовірності їх походження;

статус - певний стан (рівень) ведення селекційно-племінної роботи суб'єктами племінної справи у тваринництві.

Стаття 2. Законодавство України про племінну справу у

тваринництві

Законодавство України про племінну справу у тваринництві складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до нього.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини в галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та основи державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування племінної справи у тваринництві.

Стаття 4. Об'єкти племінної справи у тваринництві

Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі - тварини).

Стаття 5. Суб'єкти племінної справи у тваринництві

Суб'єктами племінної справи у тваринництві є:

власники племінних (генетичних) ресурсів;

підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин;

підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів;

власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Стаття 6. Завдання племінної справи у тваринництві

Завданнями племінної справи у тваринництві є:

створення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів вищої племінної (генетичної) цінності з метою поліпшення генетичної якості тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі;

забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві, зокрема ідентифікації племінних тварин, достовірного обліку їх походження і продуктивності, офіційної класифікації (оцінки) за типом, якістю потомків та іншими ознаками, формування інформаційної бази з племінної справи та періодичної публікації в засобах масової інформації аналітичних відомостей з племінної справи та даних комплексної оцінки тварин, стад, типів, порід;

одержання тварин з новими високими генетичними ознаками;

ефективне використання в селекційному процесі найцінніших світових племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих порід;

формування власного експортного потенціалу племінних (генетичних) ресурсів;

збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід;

забезпечення генетичного різноманіття;

впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики і селекції тварин.

Стаття 7. Права та обов'язки суб'єктів племінної справи у

тваринництві

Суб'єкти племінної справи у тваринництві мають право:

виконувати певні функції з племінної справи у тваринництві за умови отримання дозволу на їх виконання;

використовувати племінні (генетичні) ресурси, що їм належать, на виконання загальнодержавних програм селекції.