Про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України щодо врегулювання деяких питань, пов'язаних з умовами відбування покарання засудженими (27.07.94), Детальна інформація

Персонал зобов'язаний неухильно виконувати закони України, дотримувати норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених. Несумісними з роботою в органах виконання покарань є жорстокі, нелюдяні або такі, що принижують людську гідність, дії.

Стаття 128. Відповідальність працівників виправно-трудових

установ

Працівники виправно-трудових установ, які виявили жорстоке ставлення до засуджених або вчинили дії, що принижують їх людську гідність, несуть дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

У разі накладення на працівника виправно-трудової установи протягом року повторного дисциплінарного стягнення за дії, зазначені в частині першій цієї статті, він підлягає звільненню з органів внутрішніх справ.

Стаття 129. Правове становище персоналу

Працівники установ і органів виконання покарань, а також члени їх сімей перебувають під захистом держави. Недоторканність, честь і гідність персоналу охороняються законом. Дії службових осіб і громадян, що перешкоджають виконанню персоналом своїх обов'язків, тягнуть за собою відповідальність за законом.

Стаття 130. Соціальний захист персоналу

На працівників рядового і начальницького складу органів виконання покарань поширюється дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ). На спеціалістів органів виконання покарань, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ).

Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які працюють у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, установлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів, у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарнях при виправно-трудових установах для тримання інфекційних хворих засуджених - один місяць служби за півтора місяця за переліком посад і на умовах, затверджуваних Міністерством внутрішніх справ України".

2. Доповнити Кодекс статтями 76-1, 81-1 і 109-2 такого змісту:

"Стаття 76-1. Особливості відбування покарання у вигляді

позбавлення волі вагітними жінками,

матерями-годувальницями та жінками, які мають

дітей віком до трьох років

При виправно-трудових колоніях у разі необхідності організуються будинки дитини. Засуджені жінки можуть поміщати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років.

Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці, або які мають при собі дітей віком до трьох років, у випадках, коли до них не застосовується відстрочка відбування покарання в порядку, встановленому статтею 46-2 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), направляються адміністрацією місця позбавлення волі для дальшого відбування покарання у виправно-трудову установу, при якій є будинок дитини.

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.

Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, то перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправно-трудової установи до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення адміністрації виправно-трудової установи про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано";

"Стаття 81-1. Особливий режим в місцях позбавлення волі

У випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на місце позбавлення волі чи у зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування виправно-трудової установи з дозволу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальника головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, погодженого з відповідним прокурором, для засуджених може бути запроваджено особливий режим строком до тридцяти діб.

У разі запровадження особливого режиму в місці позбавлення волі посилюється охорона, нагляд за засудженими, припиняються всі заходи, що проводяться з ними, а також надання побачень та прийняття посилок і передач, здійснюються інші режимні заходи";

"Стаття 109-2. Відстрочка відбування покарання вагітним

жінкам і жінкам, які мають дітей віком до

трьох років

Засудженим вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більш як п'ять років за тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, згодних на сумісне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, може бути надана відстрочка відбування покарання на строк, передбачений законодавством України щодо звільнення жінок від роботи у зв'язку з вагітністю, родами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішення про відстрочку відбування покарання приймається судом за поданням адміністрації органу, який відає виконанням покарання, погодженим з прокурором, в порядку, встановленому статтею 46-2 Кримінального кодексу України".

3. У частині першій статті 24 слова "на строк не більше трьох років за тяжкі злочини" замінити словами "на строк не більше п'яти років за тяжкі злочини".

4. Частину першу статті 33 викласти в такій редакції:

"У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів засуджені: