Про запобіжне затримання особи (29.07.94), Детальна інформація

0150 Про запобіжне затримання особи (29.07.94)

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про запобіжне затримання особи

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 38, ст.346 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 151/94-ВР від 29.07.94,

ВВР, 1994, N 38, ст.347, діє до 1 січня 1995 року )

( Дію Закону продовжено до 1 липня 1995 року згідно з

Постановою ВР N 319/94-ВР від 22.12.94,

ВВР, 1995, N 1, ст. 5 )

Враховуючи, що злочинність в країні набуває все більш організованого і жорсткого характеру, та з метою посилення забезпечення захисту громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у складі організованих груп, цей Закон передбачає тимчасове запровадження запобіжного затримання осіб, запідозрених у підготовці або вчиненні тяжких злочинів.

Стаття 1. Запобіжне затримання особи

Запобіжне затримання особи здійснюється уповноваженими на це державними органами з метою недопущення та припинення злочинних посягань, які вчинюються бандами та іншими організованими групами.

Підставою для затримання є мотивована постанова начальника органу внутрішніх справ або органу служби безпеки, санкціонована прокурором.

Стаття 2. Порядок запобіжного затримання особи

За наявності достатніх даних, отриманих відповідно до законів України, які дають підстави підозрювати особу у готуванні або вчиненні тяжких злочинів у складі організованої групи, начальник органу внутрішніх справ або органу служби безпеки вправі затримати таку особу терміном до 30 діб.

Затримання здійснюється на основі мотивованої постанови начальника органу внутрішніх справ або органу служби безпеки з санкції прокурора, з якою затримана особа ознайомлюється не пізніше 24 годин з моменту її затримання.

При вирішенні питання про дачу санкції на запобіжне затримання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для затримання.

Запобіжне затримання не застосовується до вагітних жінок, жінок старше 55 років та жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, інвалідів I групи, чоловіків старше 60 років, а також до осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Право дачі санкції на запобіжне затримання мають Генеральний прокурор України, прокурори Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та прирівняні до них прокурори, їх заступники, а також прокурори міст та районів.

Стаття 3. Права затриманого

Затриманій особі гарантується право на оскарження запобіжного затримання, допомогу адвоката при оскарженні дій начальника органу, який виніс постанову про затримання, прокурора; мати побачення з адвокатом не пізніше 24 годин з моменту затримання у присутності посадової особи органу, що здійснив запобіжне затримання; знати, в чому вона підозрюється, і давати пояснення з цього приводу; мати побачення з близькими родичами в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 4. Порядок оскарження запобіжного затримання

Затримана особа має право оскаржити постанову про запобіжне затримання до суду в порядку, передбаченому статтею 236-3 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ).

Розгляд скарги здійснюється відповідно до статті 236-4 Кримінально-процесуального кодексу України.



Стаття 5. Строки запобіжного затримання

Строк запобіжного затримання визначається постановою про його застосування. Цей строк може бути скорочено або продовжено прокурором при дачі санкції на запобіжне затримання, але не може перевищувати максимального строку, передбаченого статтею 2 цього Закону. Після закінчення цього терміну особа, якщо в її діях не виявлено складу злочину, має бути негайно звільнена, про що повідомляється прокурор, який дав санкцію на затримання.

6

H

c