Про статус гірських населених пунктів в Україні (15.02.95), Детальна інформація

0056 Про статус гірських населених пунктів в Україні (15.02.95)

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про статус гірських населених пунктів в Україні

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 9, ст.58 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 57/95-ВР від 15.02.95,

ВВР, 1995, N 9, ст. 59 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 42, ст.350

- набуває чинності з 01.01.2001 )

( У тексті Закону слова "Урядом Автономної Республіки Крим",

"виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів",

"виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради народних

депутатів" та "виконавчого комітету місцевої Ради народних

депутатів" замінено відповідно словами "Радою міністрів

Автономної Республіки Крим", "обласними державними

адміністраціями", "виконавчим органом відповідної місцевої

ради" та "виконавчого органу місцевої ради" згідно із

Законом N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000 - набуває

чинності з 01.01.2001 )

Цей Закон встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються. ( Преамбула в редакції Закону N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )

Стаття 1. Визначення та критерії віднесення населених

пунктів до категорії гірських

До гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:

розташування населеного пункту або частини його, на якій проживає більш як половина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 і більше відсотків сільськогосподарських угідь у межах цього пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше; ( Абзац другий частини другої статті 1 в редакції Закону N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )

якщо на одного жителя припадає менш як 0,15 гектара ріллі або при її відсутності - менш як 0,60 гектара сільськогосподарських угідь; ( Абзац третій частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )

суворі кліматичні умови: холодна і довга зима (середня тривалість - не менше 115 днів, середньодобова температура повітря у січні не перевищує мінус 4 градуси за Цельсієм), прохолодне коротке літо (середня тривалість - не більше двох місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм), велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані - не менше 600 міліметрів), мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічність землі. ( Абзац четвертий частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )

Населені пункти, які розташовані на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря і відповідають трьом критеріям цієї статті, набувають статусу гірських. ( Частина четверта статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1917-III ( 1917-14 ) від 13.07.2000 - набуває чинності з 01.01.2001 )

Стаття 2. Порядок надання населеним пунктам статусу гірських

Пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.