Про податок на додану вартість (03.04.97), Детальна інформація

товаровиробниками. На операції з продажу продукції

власного виробництва сільськогосподарськими

товаровиробниками - учасниками експерименту щодо

запровадження єдиного (фіксованого) податку на

території Глобинського району Полтавської області

не поширюється дія пункту 7.7 Закону України

"Про податок на додану вартість" згідно із Законами

N 25/98-ВР від 15.01.98, N 277-XIV ( 277-14 ) від

20.11.98 )

10.1. Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

У разі відмови продавця у видачі покупцю податкової накладної продавець зобов'язаний зменшити суму податкового кредиту поточного податкового періоду на суму податку, сплачену при продажу товару (робіт, послуг). ( Пункт 10.1 статті 10 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 644/97-ВР від 19.11.97, в редакції Закону N 794/97-ВР від 30.12.97 )

10.2. Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звітності, а також порядок оскарження рішень податкових органів визначаються законом з цих питань. Штрафні санкції за результатами діяльності за період з 1 жовтня по 31 грудня 1997 року не застосовуються. ( Пункт 10.2 статті 10 доповнено абзацом згідно із Законом N 550/97-ВР від 26.09.97, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року )

10.3. Правила податкового обліку встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

Стаття 11. Прикінцеві положення

11.1. Закон України "Про податок на додану вартість" набирає чинності з 1 жовтня 1997 року. ( Пункт 11.1 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 403/97-ВР від 27.06.97, N 460/97-ВР від 16.07.97 )

У разі коли за договорами, укладеними до набрання чинності цим Законом, які передбачали здійснення операцій, звільнених від оподаткування згідно з підпунктами "г", "д" пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" ( 14-92 ), було здійснено витрати або проведено розрахунки до моменту прийняття цього Закону, платники податку, що є сторонами таких договорів, оподатковують такі операції за таким договором згідно з правилами, встановленими зазначеним Декретом. ( Пункт 11.1 статті 11 доповнено абзацом згідно із Законом N 550/97-ВР від 26.09.97 )

11.2. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

11.3. Визнати таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 14-92 "Про податок на добавлену вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст.78, N 26, ст.281, N 34, ст.356, N 49, ст.458, N 50, ст.471; 1994 р., N 20, ст. 120, N 22, ст.149, N 27, ст. 220; 1995 р., N 44, ст.318; 1996 р., N 25, ст. 101, N 27, ст. 128, N 31, ст. 147, N 41, ст.ст. 190, 192).

11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.

Податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності цим Законом.

11.5. З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель), один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку;

сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів; ( Абзац другий пункту 11.5 статті 11 в редакції Закону N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000 )

у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку;

для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, дія абзаців другого та третього цього пункту поширюється на податкові векселі, видані на імпортні товари, митна вартість яких згідно з контрактом не перевищує 300 тис. гривень; ( Пункт 11.5 статті 11 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99 )

у разі несплати підприємствами гірничо-металургійного комплексу податкового векселя до строку його погашення шляхом перерахування коштів сума, зазначена в податковому векселі, погашається шляхом включення її до складу податкових зобов'язань і податкового кредиту за звітний (податковий) період, в якому передбачено погашення векселя, за умови, що митна вартість імпортних товарів за контрактом становить понад 300 тис. гривень; ( Пункт 11.5 статті 11 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99 )

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7 статті 8 цього Закону, при цьому зазначена сума коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань; ( Пункт 11.5 статті 11 доповнено абзацом згідно із Законом N 550/97-ВР від 26.09.97; в редакції Закону N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1783-III ( 1783-14 ) від 01.06.2000 )

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону та не мають заборгованості з цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається органом державної податкової служби за запитом платника податку та поновлюється кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України; ( Абзац пункту 11.5 статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 550/97-ВР від 26.09.97, N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000 )

податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;