Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України (26.06.97), Детальна інформація

Стаття 14. Постанови про застосування амністії, винесені органами дізнання і попереднього слідства, санкціонуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі цього Закону лише в разі письмової на це згоди обвинуваченого. В іншому разі закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її та вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи. В такому ж порядку розглядаються судами справи, не розглянуті ними до набрання чинності цим Законом.

Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

Стаття 15. При застосуванні амністії до осіб, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового терміну покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом і про дату закінчення відбування покарання сповіщається засудженому протягом місяця після опублікування цього Закону.

Стаття 16. Під дію цього Закону підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Стаття 17. При застосуванні амністії:

а) під дію статті 1 цього Закону підпадають:

неповнолітні - особи чоловічої та жіночої статі, яким не виповнилось 18 років на день набрання чинності цим Законом;

не позбавлені батьківських прав жінки, що мають дітей, яким не виповнилось 16 років на день набрання чинності цим Законом, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;

не позбавлені батьківських прав чоловіки, що мають дітей, яким не виповнилось 16 років на день набрання чинності цим Законом, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, мати яких померла або позбавлена батьківських прав;

жінки, які є вагітними на день набрання чинності цим Законом;

чоловіки, які досягли 55-річного віку, та жінки, які досягли 50-річного віку на день набрання чинності цим Законом, а за відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження,

- чоловіки, які народилися до настання 1942 року, і жінки, які народилися до настання 1947 року;

ветерани війни - учасники бойових дій, інваліди війни і учасники війни, яким видано посвідчення відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) та аналогічних законів інших держав - учасниць СНД;

особи, які у встановленому порядку визнані інвалідами першої чи другої груп до набрання чинності цим Законом;

особи, які до набрання чинності цим Законом відповідно до рішення медичної комісії визнані хворими на туберкульоз активної форми (підгрупи "А" і "Б" першої групи та підгрупа "А" п'ятої групи диспансерного обліку) та онкологічні захворювання (друга, третя і четверта клінічні групи);

до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, яким видано документи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) та аналогічних законів інших держав - учасниць СНД;

б) до тяжких належать злочини, перелічені в статті 7-1 Кримінального кодексу України.

Стаття 18. Злісними порушниками режиму є:

засуджені до позбавлення волі особи, зазначені у статті 47 Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 );

засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку, щодо яких застосовано заходи адміністративного стягнення або дисциплінарного чи громадського впливу за систематичні (не менше трьох разів) порушення громадського порядку чи трудової дисципліни;

засуджені до направлення в дисциплінарний батальйон; особи, яких піддано дисциплінарним стягненням за систематичні (не менше трьох разів) порушення вимог режиму відбування покарання.

Стягнення, які було достроково знято або погашено до набрання чинності цим Законом, не враховуються.

Стаття 19. Підставою для визнання закінченим курсу лікування венеричної хвороби засудженого є медичний висновок, а щодо осіб, яким призначено судом примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії, - постанова (ухвала) суду про припинення примусового лікування, винесені до набрання чинності цим Законом чи в період його виконання.

Стаття 20. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

Стаття 21. Особи, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються, крім осіб, відносно яких на день набрання чинності цим Законом вироки суду в частині додаткових мір покарання не було виконано.

Стаття 22. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених від покарання на підставі цього Закону, сприяння трудовому влаштуванню працездатних та контроль за поведінкою цих осіб;

б) трудове влаштування звільнених на підставі цього Закону неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, влаштування в необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними повторних злочинів;

в) влаштування до закладів соціального захисту населення звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.

Стаття 23. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.