Життя і філософія Коперника, Детальна інформація

Виходячи з цього положення, К. дуже просто пояснив всю удавану заплутаність рухів планет, але, не знаючи ще щирих шляхів планет і приймаючи їх колоподібними, він був ще змушений частиною удержати епіцикли і диференти древніх для пояснення різних нерівностей рухів. Ці епіцикли і диференти були остаточно відкинуті лише Кеплером.

Вперше в історії астрономії виявляється можливим визначення зі спостережень фактичних планетних відстаней; ясний фізичний зміст одержують специфічні математико-геометричні особливості схеми Птоломеєвої системи світу; нова, геліоцентрична система світу робить сильне естетичне враження, установлюючи дійсну "форму світу і точну домірність його частин".





Геліоцентрична система світу

Свою ідею геліоцентричної системи Коперник коротко сформулював у "Малому коментарі".

У ньому Коперник уводить сімох аксіом, що дозволять пояснити й описати рух планет значно простіше, ніж у Птоломеєвскою теорії.

"Перша вимога. Не існує одного центра для всіх небесних чи орбіт сфер.

Друга вимога. Центр Землі не є центром Світу, але тільки центром тяжіння і центром місячної орбіти.

Третя вимога. Усі сфери рухаються навколо Сонця, розташованого як би в середині усього, так що біля Сонця знаходиться центр світу.

Четверта вимога. Відношення, що відстань між Сонцем і Землею має до висоти небесної твердіні, менше відносини радіуса Землі і її відстані від Сонця, так що в порівнянні з висотою повторюй воно буде навіть невідчутним.

П'ята вимога. Усі рухи, що помічаються в небесної твердіні, належать не їй самої, але Землі. Саме Земля з найближчими до неї стихіями вся обертається в добовому русі навколо незмінних своїх полюсів, причому твердінь і саме вище небо залишаються увесь час нерухомими.

Шоста вимога. Усі зауважуються нами в Сонця руху не властиві йому, але належать Землі і нашій сфері, разом з яким ми обертаємося навколо Сонця, як і всяка інша планета; таким чином, Земля має кілька рухів.

Сьома вимога. Удавані прямі і зрозумілі рухи планет належать не їм, але Землі. Таким чином, одне це її рух достатній для пояснення великого числа видимих у небі нерівномірностей.

Як же представлялася Копернику Сонячна система після допущення добового обертання Землі? Нерухомий небесний звід, Сонце, що може чи бути нерухомим, чи рухається по екліптиці - кривої, нерухомо зв'язаної з небесним зводом. У відношенні обертання Землі могли бути дві можливості: вісь обертання нерухома (Земля залишається на тому самому місці) чи переміщається. Якщо вважати вісь обертання Землі нерухомої, то площина, проведена через центр Землі перпендикулярно осі обертання, буде постійною. Але ця площина перетинає небесний звід теж по нерухомої кривої (небесному екватору). Таким чином, крапка весняного рівнодення, що знаходиться в перетинанні двох нерухомих кривих, повинна залишатися постійної і, отже, прецесія неможлива. Але вона існує. Тому що екліптика нерухома, небесний екватор повинний переміщатися. Іншими словами, існування прецесії можна пояснити тільки рухливістю Землі. Таким чином, рухливість Землі є не результатом чисто математичної побудови, а цілком реальним фактом, доказуваним існуванням прецесії.

Микола Коперник здійснив великий прорив в галузі тодішньої астрономії. Хоч тоді його вчення не сприйнялися суспільством, його наступники (Галілей, Дж.Бруно) мали сильне підґрунтя, щоб продовжити справу Коперника і вивести людство з темряви незнання.





СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

C. B. Силець «Феномен М. Коперника». Київ - 1995р.

Українська енциклопедія «УСЕ»

Інтернет-ресурси.

PAGE

PAGE 11