Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції (16.01.98), Детальна інформація

u

H

J

\x3700$\x2438\x4800$\x6467\x2E9Ey\x1C00 д) до пункту 5 статті 21:

Україна дозволятиме транзитне перевезення через свою територію осіб, що видаються, на тих самих умовах, на яких вона здійснює видачу правопорушників;

е) до статті 23:

запит про видачу правопорушника та документи, які до нього додаються, мають надсилатися до України разом із перекладом на українську мову або на одну з офіційних мов Ради Європи, якщо вони не складені цими мовами;

2) до Додаткового протоколу 1975 року:

Україна заявляє, що хоч її законодавство і відповідає пунктам "a" та "b" і не містить положень, що суперечать пункту "c" статті 1 даного Протоколу, вона не приймає його главу I і залишає за собою право вирішувати відповідно до неї в кожній окремій справі задовольняти чи не задовольняти запит про видачу правопорушника;

3) до Другого додаткового протоколу 1978 року:

Україна визначає, що органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо запитів судів) і Генеральна прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства). ( Статтю 1 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 1299-XIV ( 1299-14 ) від 15.12.99 )

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про приєднання України до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік" ( 338/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 31, ст.249).

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 16 січня 1998 року

N 43/98-ВР