Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" (15.11.2001), Детальна інформація
Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" (15.11.2001)
Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину
Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Стаття 3. Основні завдання ветеринарної медицини
Основними завданнями ветеринарної медицини є:
охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;
державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного походження та кормових добавок;
державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;
бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний контроль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного походження (далі - переробні підприємства) усіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, а на ринках - продукції рослинного походження;
сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;
сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної
медицини
Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.
Стаття 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі
ветеринарної медицини
До компетенції Кабінету Міністрів України належать:
забезпечення здійснення державної політики у галузі ветеринарної медицини;
розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;
здійснення заходів щодо охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, належної якості та безпеки продукції тваринного походження, встановлення карантину тварин та охорони довкілля;
забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державних установ ветеринарної медицини;
реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;
укладення міжнародних договорів;
здійснення інших повноважень з управління галуззю.
Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань аграрної політики
Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Стаття 3. Основні завдання ветеринарної медицини
Основними завданнями ветеринарної медицини є:
охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;
державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного походження та кормових добавок;
державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;
бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний контроль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного походження (далі - переробні підприємства) усіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, а на ринках - продукції рослинного походження;
сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;
сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної
медицини
Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.
Стаття 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі
ветеринарної медицини
До компетенції Кабінету Міністрів України належать:
забезпечення здійснення державної політики у галузі ветеринарної медицини;
розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;
здійснення заходів щодо охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, належної якості та безпеки продукції тваринного походження, встановлення карантину тварин та охорони довкілля;
забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державних установ ветеринарної медицини;
реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;
укладення міжнародних договорів;
здійснення інших повноважень з управління галуззю.
Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади з питань аграрної політики
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021