Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів (04.02.2002), Детальна інформація

При міжміських перевезеннях тривалість робочого часу водія може передбачатись власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою) до 10 годин. Якщо тривалість робочого часу водія перевищує 12 годин, то в рейс направляються два водії. При цьому такий автотранспортний засіб повинен бути обладнаний місцем для відпочинку водія.

Тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлена водіям: із стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років, а також водіям, яким це заборонено за медичними показаннями.

2.6. Водіям автобусів, які працюють на міських, приміських і міжміських регулярних пасажирських маршрутах, з їхньої згоди може встановлюватись робочий день з розподілом зміни на дві частини за умови, що тривалість цих частин не може перевищувати 4 годин з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки. При цьому тривалість перерви між частинами зміни повинна бути не менше двох годин без урахування часу для відпочинку і харчування. Час для короткочасного відпочинку (не менше 15 хвилин) від керування автотранспортними засобами на маршруті надається у кінцевих пунктах маршруту. Час перерви поміж двома частинами зміни в робочий час не включається.

2.7. Водіям легкових автомобілів (крім - таксі), а також водіям інших автотранспортних засобів експедицій і розвідувальних партій, зайнятих на геологорозвідувальних, топографо-геодезичних і розвідувальних роботах за польових умов, у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі може визначатись у колективному договорі.

Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

2.8. Максимальна загальна тривалість керування автотранспортним засобом (підпункт "а" пункту 2.2 цього Положення), включаючи надурочні роботи, не може перевищувати 9 годин на день і 48 годин на тиждень у середньому за місячний обліковий період, а в умовах гірської місцевості під час перевезень пасажирів автобусами габаритною довжиною понад 9,5 метра та під час перевезень великовагових, великогабаритних вантажів не може перевищувати 8 годин.

2.9. Склад підготовчо-остаточних робіт, час на їх виконання і на проведення медичного огляду водія (підпункти "г", "|" пункту 2.2 цього Положення) встановлюються власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою).

2.10. Час охорони автотранспортного засобу з вантажем або без нього (підпункт "е" пункту 2.2 цього Положення) зараховується водію в розмірі не менше 1/3 робочого часу. Конкретна тривалість часу охорони вантажу та автотранспортного засобу, що зараховується водіям у робочий час, установлюється власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою).

Якщо перевезення на одному автотранспортному засобі здійснюється двома водіями, то час на охорону вантажу та автотранспортного засобу враховується в робочий час лише одному водію. Угодою між власником та водієм може бути встановлений інший порядок урахування обліку часу стоянки з одночасною охороною автотранспортного засобу з вантажем або без нього.

2.11. Час присутності на робочому місці водія, коли він не керує автотранспортним засобом, при направленні у рейс двох водіїв (підпункт "є" пункту 2.2 цього Положення) зараховується йому в розмірі не менше 50 відсотків робочого часу. Конкретна тривалість часу присутності на робочому місці водія, коли він не керує автотранспортним засобом при направленні в рейс двох водіїв, що зараховується в робочий час, установлюється власником за погодженням із профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою).

2.12. Залучення водіїв до надурочних робіт здійснюється у порядку, передбаченому законодавством (статті 62, 63 і 64 Кодексу законів про працю України) ( 322-08 ). Надурочними вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 Кодексу законів про працю України). Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів підряд або 75 годин на рік у разі встановлення підсумованого обліку робочого часу, чи 100 годин на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу.

2.13. Власники автотранспортних засобів повинні при організації міжміських перевезень уживати заходів щодо створення для водіїв автотранспортних засобів нормальних умов для відпочинку в пунктах стоянки автотранспортних засобів (проміжних і кінцевих) для того, щоб не допускати надурочних робіт і використання водіїв для охорони автотранспортних засобів та вантажів, що перевозяться.

2.14. При підсумованому обліку робочого часу організація праці водіїв регулюється графіками роботи (змінності), які складаються на весь обліковий період і якими визначаються кількість робочих днів (змін), тривалість щоденної роботи (зміни), кількість вихідних днів та додаткових днів відпочинку, тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого відпочинку.

У графіках змінності не повинна передбачатись робота водіїв-жінок у нічний час.

3. Час відпочинку

3.1. Водії відповідно до законодавства України користуються правом на:

а) перерви протягом робочої зміни для відпочинку та харчування;

б) щоденний (міжзмінний) відпочинок;

в) щотижневий відпочинок;

г) відпочинок у святкові і неробочі дні, передбачені законодавством;

|) щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки в порядку, установленому законодавством України, колективним договором (угодою, контрактом);

д) відпочинок в інших випадках, передбачених законодавством України.

3.2. На міжміських перевезеннях після перших 3 годин безперервного керування автотранспортним засобом передбачається зупинка для відпочинку водія тривалістю не менше 15 хвилин, надалі зупинка такої тривалості передбачається не пізніше ніж через кожні 2 години.

Частота перерв у керуванні автотранспортним засобом для короткочасного відпочинку водія та їх тривалість при виконанні міжміських перевезень пасажирів і вантажів указуються у завданні щодо часу на рух та стоянку автотранспортного засобу.

При наданні водію перерви для відпочинку та харчування зазначені зупинки для відпочинку не передбачаються.

3.3. Перерва для відпочинку та харчування водіям надається тривалістю не менше 45 хвилин і не більше 2 годин, як правило, не пізніше ніж через 4 години після початку роботи. Ця перерва не включається у робочий час водія.

У разі встановлення графіком тривалості щоденного робочого часу більше 8 годин водію можуть надаватися дві перерви для відпочинку та харчування загальною тривалістю не більше 2 годин.

Водії використовують час перерви на свій розсуд і можуть на цей час відлучатися з робочого місця.

Конкретна тривалість перерви для відпочинку та харчування (загальна тривалість перерв) установлюється власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою).

3.4. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку разом з часом перерви для відпочинку та харчування повинна бути не меншою, ніж подвійна тривалість часу роботи в той робочий день (зміну), що передує відпочинку.