Крадіжка, Детальна інформація

Крадіжка

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом до п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років(



Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на тон самий строк.

Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому (-

Карається позбавленням волі на строк віл трьох до шести років.

Крадіжка, вчинена у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,

карається позбавленням волі на строк віл семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. І. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода та визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму віл ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У статтях 185—191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, то вчинений однією особою чи групою осіб на суму( яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

У статтях 185-187 та 189-191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин ( що вчинений однією особою чи групою осіб на суму( яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент споєння злочину.

Самим поширеним є таємний спосіб викрадання чужого майна, грошей, цінностей. Головна ознака крадіжки — не таємний спосіб Ті вчинення. Таємно - значить непомітно:

1) для власника, володаря або охоронця — в їх відсутність, чи І в їх присутності, але коли вони не помічають чи не усвідомлюють факту розкрадання (в силу різних особливих обставин);

2) для третіх осіб (сторонніх), які не помічають викрадення або не усвідомлюють сутності того, що відбувається;

3) розкрадання визнається таємним І тоді, коли воно спостерігається й усвідомлюється співучасниками та особами, причетними до цього злочину.

2. Саме складно визначити таємний чи відкритий характер має розкраданням чужого майна тоді, коли воно вчиняється в присутності сторонніх осіб (які не є матеріально відповідальними особами, ні охоронцями майна, ні особами, що використовують його для роботи тощо). Такі розкрадання трапляються на багатьох виробництвах — кондитерської, горілчаної, м'ясо-молочної промисловості і т. ін.- у присутності співробітників, співслужбовців, які бачать і усвідомлюють викрадення, що розуміє і винна особа.

За такими обставинами розкрадання визнається таємним чи відкритим залежно від оцінки винним оцінки присутніми його поведінки Якщо винний вважає або безсумнівно знає, що присутні при цьому одобрюють його дії чи принаймні байдуже ставляться до цього, то розкрадання визнається таємним. Якщо ж винна особа не знає як оцінюють присутні його дії, а тим більше коли знає, що присутні не одобрюють їх, і все ж таки чинить викрадення, то воно визнається відкритим.

Розкрадання вчиняється таємним і тоді( коли воно вчиняється в присутності будь-яких осіб, які не усвідомлюють факт викрадення через малолітнІсть (до 5—6-річ-ного віку), хворобливість або в силу інших особливих обставин. При відмежуванні крадіжки від грабежу, зазначив Пленум Верховного Суду України,- належить виходити із направленості умислу винної особи і даних про те. чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв’язку з цим викрадення лежить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно вчинюється у відсутності потерпілого чи інших осіб, але й тоді. коли воно чиниться в їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, а також тоді, коли потерпілий чи інші особи не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна (Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України під 25 грудня 1992 р.- Там само.- С. 113).

Вирішальним для відмежування таємного від відкритого розкрадання є суб'єктивний фактор ~ думка, міркування винної особи, її оцінка оцінки присутніми його дій. Тому. якщо винний сумлінно помилявся, вважав, що вчинене ним викрадення або ніхто не спостерігає, або ті, хто спостерігають його дії, не розуміють того, що дійсно відбувається, тобто не усвідомлюють факту викрадення, то воно визнається таємним навіть тоді, коли в дійсності дії винного хтось спостерігав І розумів — вчинюється викрадення. І навпаки, якщо розкрадання ніхто не бачив, але винний Із-за якихось особливих обставин вважав, що його дії хтось спостерігає, тобто розумів, що він вчиняє викрадення в присутності посторонніх, яких він не знає І не знає їхньої оцінки своїх дій, то в таких випадках викрадення визнається відкритим.

Наприклад. П., працюючи в нічну зміну, зайшов до сушильної камери рибозаводу і став викрадати в'ялену рибу. Коли П. склав у мішок біля 40 кг риби, то побачив, що одна із дверей камери почала повільно відчинятися. В камері світло було слабке І П. здалося, що до камери заходять робітники іншої зміни. Щоб не бути затриманим, П- схопив мішок з рибою і втік. Потім слідчому і в суді П. Стверджував( що викрав лише 40 кг риби( прийшли на роботу робітники Іншої зміни, помітили його І він змушений був тікати. У справі було доведено, що в той час, коли П. викрадав рибу, до камери ніхто не заходив і його там ніхто не бачив. Районний суд засудив П. за грабіж, кваліфікуючи його ДІЇ як відкрите викрадення. Таке рішення треба визнати правильним, відповідним закону( оскільки головне в злочині-це лиха воля ( злочинна рішучість учинити зло, тобто суб'єктивний фактор дії. Саме тому кримінальна відповідальність ґрунтується на суб’єктивних( ат об’єктивна осудність відхилятися( виключається в демократичному суспільстві, демократичним законодавством.

З усього наведеного треба зробити висновок,- головна різниця між таємним та відкритим викраденням в тому, що при відкритому викраденні винний долає істотну психічну перешкоду, психічний бар'єр, докладає значні

вольові зусилля для того, щоб їх подолати, розуміючи, що його дії усвідомлюють, розуміють і осуджують присутні при цьому особи (власники, володарі, охоронці, сторонні). Така психічна перешкода, бар'єр виникає і тоді, коли в дійсності факту викрадення ніхто не бачить, не спостерігає, але винний, сумлінно помиляючись, вважає, що його бачать, спостерігають і в кожну мить можуть затримати, покликати міліцію тощо.

У таких випадках, коли при викраденні такої психічної перешкоди не виникає, воно повинно визнаватися таємним.

Отже, таємним визнається розкрадання, при вчиненні якого винний не зустрічає ніяких психічних перешкод, будучи впевненим у тому, що його дії ніхто не спостерігає, не бачить, не усвідомлює факту викрадення, а присутні при цьому -- сторонні особи — не осуджують його дій або ставляться до них байдуже.

6. Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, учинення розкрадання групою осіб, у великих розмірах) крадіжка визнається кваліфікованою, якщо вона була вчинена з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище (ч. З ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК).

Проникнення - це термін не технічний, а юридичний. Головне в ньому не фізичне пересування чи перебування, не фізичний рух, а його юридичний зміст — за дозволом чи без нього особа перебувала в приміщенні, сховищі чи в житлі; легально чи нелегально вона ввійшла, вторглася до приміщення, сховища, житла. Проникнення можна визначити як протиправне, недозволене вторгнення в приміщення, сховище чи житло з метою вчинити крадіжку, грабіж чи розбій. Воно може здійснюватись як таємно, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору людей, так і безперешкодно, а також за допомогою різних засобів, які дозволяють винній особі викрадати майно із приміщення, сховища чи житла без входу до них. (Див.: п. ЗО постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.— Там само.— С. 120-121).

6