Підприємницьке право. Поняття і джерела., Детальна інформація

У літературі визначилася позиція визнання закронодавства про підпри-ємництво самостійною галуззю законодавства. Інколи його узагальнено ха-рактеризують як самостійний масив правових норм, що регулюють відносини між особами, які здйснюють підприємницьку діяльність, або з їх участю.

Підприємницьке законодавство як галузь законодавства- це сукуп-ність нормативних актів, що регулюють суспільні відносини в сфері підпри-ємництва. Ці нормативні акти містять норми, категорії та інститути декількох галузей права, що регулюють різноманітні за характером відносини.

У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодав-ства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів:

Конституція України, що містить норми про підприємництво;

Блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно під-приємницьку діяльність, основним із яких є Закон України “Про під-приємництво”;

Нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукуп-ність, які регулюють підприємництво ( наприклад, Цивільний ко-декс України).

Підприємницьке законодавство України складають регулюючі підпри-ємство закони, декрети та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти мі-ністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, у тому числі тих дер-жавних органів, що здійснюють державне регулювання підприємництва, конт роль і нагляд за ним. Найбільшу значимість мають законодавчі акти.

Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Закони України “ Про підприємництво” від 07.02.91 р., “Про під-приємства в Україні” від 27.03.91 р., “Про господарські товариства” від 19.09.91 р., “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.92 р. та інші. Нарівні з ними велике значення мають закони, що не тільки регулюють відносини у сфері підприємництва, а й стосуються цих відносин. Наприклад, це закони України “Про власність”, “ Про аудиторську діяльність” та інші.

Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють та-кож підзаконні акти. У їх числі- Укази Президента України, або ж низка важливих нормативних актів, що регулюють підприємництво Указами Пре-зидента була затверджена ( положення).

Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо положення, затверджені постановами уряду України. Се-ред них Положення про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької ді-яльності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. також Постанова Кабінету Міністрів України “Про упорядкування діяльності суб”єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних під-приємств” від 31.12.92 р.

Великий масив становлять відомчі нормативні акти, у тому числі Міні-стерства економіки України (особливо у сфері зовнішньоекономічної діяль-ності, де прийнято десятки відомчих актів), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Ліцензійної палати тощо.

Також мають право на існування :) локальні нормативні акти, що роз-робляються і приймаються безпосередньо суб”єктами підприємницької ді-яльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб”єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів (наприклад, Положення про філію, представ-ництво) , або встановлювати режим комерційної таємниці тощо. Нарівні з нормативними актами за останні декілька років клалася судово-арбітражна практика застосування законодавства.

Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвиток законодав-ства про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва, що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайно слабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижую ефектив-ність правового впливу на підприємницьку діяльність.

Одним з напрямів удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в ре-гулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкре-тизація в підзаконних нормативних актах, виключення довільного тлумачен-ня тощо. Підприємницький кодекс як комплексний міжгалузевий норматив-ний акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Правові норми класифікують за різними ознаками. За функціональною роллю в механізмі правового регулювання розрізняють первинні правові нор-ми і норми- правила поведінки. До первинних правових норм можна віднести такі, що мають узагальнений характер, вирізняються найбільш високою фор-мою абстрагування, шляхом яких визначаються мета, завдання, принципи, межі, напрямки правового регулювання, закріплюються правові категорії і поняття.

Норми- правила поведінки- норми безпосереднього врегулювання від-носин у сфері підприємництва, що визначають права і обов’язки суб’єктів, умови і міру їх реалізації, види санкцій, застосовуваних до правопорушників. У таких нормах знаходять свій розвиток, деталізацію і конкретизацію пер-винні правові норми. Норми- правила поведінки поділяються на регулятивні й охоронні.

За ступенем узагальнення норми підприємницького права поділяються на загальні, і спеціальні. Також розрізняють матеріальні і процесуальні ( про-цедурні) норми. За методом правового регулювання виділяють імперативні, диспозитивні і заохочувальні норми. Імперативні- це обов”язкові норми, що не допускають відступів, а диспозитивні надають змогу суб”єктам в установ-лених законодавством межах регулювати відносини на свій розсуд. А заохо-чувальні норми практично відсутні.

За формою висловленого в них припису (характеру регулятивного впливу) норми законодавство про підприємництво поділяються на уповнова-жуючі, зобов”язувальні, і заборонні. Вони регулюють відносини або шляхом надання прав, або покладання обов”язків, або заборони певної поведінки і позначення відповідальності за ії порушення.

Створення належного і сприятливого правового середовища підприєм-ництва є лише окремою складовою макросередовища підприємництва. Вона, на думку вчених, сладається з економічних, правових, політичних, соціально-культурних, технологічних, фізичних ( або географічних) умов підприєм-ницької діяльності. Підприємницьке середовище- цесуспільно-економічна ситуація, що включає ступінь економічної свободи, наявність підприємниць-кого корпусу, домінування ринкового типу економічних зв”язків . Правова сфера- це “правила гри”, що суспільство використовує для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулю-ють ділову активність основних суб”єктів економічного процесу, і відносини, якіпідприємець змушений встановлювати і розвивати для досягнення ефективних результатів своєї діяльності.

Список використаної літератури:

Бобров В.Я. Основи ринкової економіки- К: Либідь, 1995

ДзюбикС., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994

Саніахметова Н.О. Підприємницьке право.-О.: А.С.К., 2001

PAGE 1

PAGE 1