Кредити, Детальна інформація

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).

По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.

По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи.

По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в наслідок їх накопичення.

По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.

По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі.

Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.

ЛІТЕРАТУРА:

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р

Положення Національного банку України "Про кредитування"

Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.

Положення Національного банку України “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” Затверджено Постановою Правління Національного банку України №122 від 27.03.98р.

Положення Ощоадного банку України “Про споживче кредитування громадян України” Затверджено Постановою Правління Ощадного банку України від 2 березня 1999р. Протокол №8.

Цівільний кодекс України.

Балабанов Н.Г. Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: Финансы и статистика. 1994. – 124с.

Бункана М.К. Деньги. Банки. Валюта. – М.: АО “Дис”, 1994. – 174с.

Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-изда-тельское бюро ВНV, 1994. – 362с.

Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996. – 180с.

Заруба О.Д. Фінансовий менеджемент у банках. – К.: Знання, 1997. – 172с.

Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”. Тернопіль "Економічна думка" ,1998. – 86с.

Колесникова В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. – М.: "Финансы и статистика", 1998. – 464с.

Кравцова Г.И. Деньги, кредит, банки. – Минск.: "Меркавание", 1994. – 298с.

Коцовська Р.Р. Банківські операції./ Підручник. Львівський банківський коледж, 1998. – 85с.

Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів: “Центр Європи”, 1997. – 312с.

Лаврушин О.И. Банковские операции. Часть ІІ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 208с.

Мороз А.Н. Банковские операции. К.: “Лібра”, 1994. – 336с.

Новицкий В.Е., Бурлакова Л.В. Финансово-кредитная система в странах рыночной экономики. – К.: Урок ИНТЭИ, 1992. – 40с.