/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та їх роль в економіці України, Детальна інформація

Тема: Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та їх роль в економіці України
Тип документу: Курсова
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1153
Скачати "Курсова на тему Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та їх роль в економіці України"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
В) позааукціонний продаж з оголошенням обсягу реалізації облігацій за фіксованими цінами, які встановилися на попередньому аукціоні.

Особливістю випуску державних облігацій в Україні є те, що покупцями облігацій на аукціоні можуть виступати лише комерційні банки України. Останні можуть купувати облігації за рахунок власних і залучених коштів для себе, а також для своїх клієнтів за дорученням і на кошти останніх. Причому власниками облігацій можуть бути як юридичні так і фізичні особи (спочатку, у 1995 році державні облігації могли купувати лише юридичні особи).

Національний банк України до проведення операцій з розміщення облігацій зобов’язаний повідомити комбанки про проведення аукціонів або про продаж держоблігацій за фіксованими цінами. У свою чергу комерційні банки, які бажають взяти участь в аукціоні повинні надіслати до Нацбанку заявки встановленої форми. Заявки можуть бути конкурентними і неконкурентними. Кількість конкурентних заявок може бути необмеженою, але кількість неконкурентних заявок обмежується однією. Перші вказують на те, що комерційний банк бажає придбати на аукціоні певну кількість державних облігацій за певною ціною. Інші вказують на те, що банк погоджується придбати певну кількість державних облігацій за середньозваженою ціною, яка буде встановлена під час проведення аукціону.

У практиці торгів державними облігаціями зустрічається й інша форма аукціону – так званий Датський аукціон, коли усі заявки на купівлю облігацій вищі відсічної ціни задовольняються за одною ціною – ціною відсікання. На переконання провідних економістів, у тому числі й Мілтона Фрідмана, проведення торгів держоблігаціями за системою Датського аукціону є кращим у порівнянні із усталеною класичною процедурою(так званою англійською чи американською), не зважаючи на втрату урядом частини доходів від розміщення боргових зобов’язань.

При проведенні позаукціонного продажу облігацій за фіксованими цінами комерційні баки подають лише неконкурентні пропозиції, що задовольняються за середньозваженою ціною, яка склалася на попередньому аукціоні.

У день проведення аукціону на базі отриманих заявок складається аналітична інформація (таблиця) щодо пропозиції з придбання державних облігацій. На підставі отриманої інформації, аукціонний комітет приймає рішення щодо допущення заявок до участі в аукціоні, а потім розглядає можливі варіанти цін задоволення заявок допущених банків. Заявки, що не відповідають ціновим умовам аукціону відсікаються і не задовольняються. При цьому складається зведена відомість про розподіл державних облігацій за власниками а також глобальний сертифікат випуску державних облігацій. Після надходження коштів від комерційних банків Національний банк України перераховує їх до державного бюджету України, а також зараховує на рахунки ”депо” у депозитарії Нацбанку.

Як контролюючий орган, Нацбанк встановлює порядок бухгалтерського та депозитарного обліку, розміщення, обігу, сплати відсотків та погашення облігацій; визначає вимоги до депозитарної мережі, механізму вторинного обігу облігацій і порядку проведення розрахунків за ними; здійснює контроль за комерційними банками – учасниками ринку облігацій; отримує інформацію щодо наслідків торгів облігаціями, руху коштів за облігаціями в установах банківської системи.

Як дилер на вторинному ринку, Нацбанк купує державні облігації у інших учасників біржових торгів і виступає продавцем державних облігацій, що придбані на вторинному ринку або взяті у забезпечення ломбардного кредиту, строк повернення коштів за яким минув.

Таким чином, Національний банк України на ринку державних облігацій виконує функції агента Міністерства фінансів України з обслуговування випуску облігацій на первинному ринку, депозитарія державних облігацій, контролюючого органу, дилера на вторинному ринку.

Комерційні банки на ринку облігацій виступають як інвестори, фінансові посередники, також виконують функції реєстраторів прав власності за державними облігаціями, агентів НБУ з розміщення та обслуговування обігу облігацій, ще й беруть на себе виконання платіжних операцій при проведенні грошових розрахунків за операціями з купівлі-продажу облігацій. А власне біржова торгівля держоблігаціями здійснюється на фондовій секції Української міжбанківської валютної біржі та на Українській фондовій біржі. Водночас, законодавством України не забороняється також позабіржова торгівля державними цінними паперами, тобто комбанки або інвестори можуть продавати та купувати належні їм облігації безпосередньо один в одного, повідомляючи Депозитарій НБУ.

ДОХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ОБЛІГАЦІЙ

Як один з найменш ризикованих цінних паперів по своїй суті, державні облігації в країнах з розвинутою ринковою економікою не містять високої дохідності (див.Табл.3. Додаток 2). Водночас на перших аукціонах з продажу дисконтних облігацій в Україні, що відбулися у травні-червні 1996 року, дохідність середньозважених аукціонних цін становила 100 – 110 відсотків річних (облікова ставка НБУ сягала тоді 70%) за 3-місячними та 6-місячними ОВДП і 110 – 130% за 9-місячними та річними. Такі високі ставки були необхідні на етапі становлення ринку українських ОВДП перш за все для того, щоб залучити іноземних інвесторів та, звичайно, з огляду на інфляцію.

Існує два основних способи отримання доходів за облігаціями. Перший полягає у тому, що інвестор залишається власником облігації до моменту її погашення. Після чого він подає облігацію (якщо вона паперова) або виписку з депозитарного рахунку (свідчення, що він є власником електронної облігації) емітенту, і одержує гроші або чек на певну суму. Дохідність у цьому випадку визначається, виходячи з умов випуску, тобто вказується, який річний відсоток виплачується. У зазначеному контексті не має значення які за видом випускаються облігації – процентні, дисконтні, безпроцентні або конвертовані. Емітент в таких умовах встановлює процент доходу по відношенню до номінальної вартості та відсоток, що нараховується понад номінальну вартість (якщо облігації відсоткові).

Наприклад, дохідність дисконтних облігацій із строком погашення один рік та менше може визначатися за допомогою такої формули:

де D – дохідність дисконтної облігації у відсотках за рік;

t – кількість днів до погашення облігацій;

Ц.ном. – номінальна вартість, яка відшкодовується власнику облігації при її погашенні (вказана на облігації);

Ц.придб. – ціна, за якою було придбано облігацію;

365 – кількість днів у календарному році.

Другий спосіб полягає у тому, що власник облігації бажає продати її до настання терміну погашення. За таких умов рівень дохідності розраховується так:

де D – рівень річного доходу по облігації;

t – період, протягом якого облігація знаходилась у власності інвестора;

Ц.прод. - ціна, за якою облігація була продана;

К.прод. - комісійні, які були виплачені при продажу облігації;

Ц.придб. – ціна, за якою облігацію було придбано;

К.придб. – комісійні, виплачені при придбанні облігації.

В англомовній літературі, зокрема у „Financial News“, згадуються облігації, що мають два терміни погашення. Такі облігації можуть бути погашені достроково, тобто вже після першого вказаного терміну. Дохідність по таких облігаціях обчислюється двома шляхами: а) по першому терміну, коли ціна пропозиції стає вищою за номінал облігації, та б) за терміном погашення, коли ціна пропозиції менша або дорівнює номіналу облігації. Варто зазначити, що річна дохідність по довгострокових облігаціях, наприклад Казначейства СШ , становить приблизно 8%, в той час як навіть по короткострокових українських ОВДП вона рідко буває нижчою за 50%.

Водночас, висока дохідність ОВДП на українському ринку може залишитися у минулому якщо вдасться стабілізувати ринок державних запозичень. Це сталося, наприклад, у травні 1999 року, коли після періоду низької активності трейдерів відбулося підвищення обсягів торгів. Зокрема, протягом двох тижнів травня спостерігалося швидке падіння дохідності ОВДП – дохідність на вторинному ринку впала до 19-20% річних за червневими та липневими й до 20-23% за облігаціями з погашенням у серпні місяці. Це абсолютний річний рекорд.

Пояснення зниження дохідності треба шукати перш за все у стабілізації гривні навколо відмітки 3.92 грн/$, а також порівняно різкому здешевленні кредитних ресурсів (до 2% для overnight) після зниження ставки рефінансування НБУ.

Таким чином питання визначення дохідності пов’язане з визначенням джерела утворення доходу. Останнє має важливе значення для вирішення, наприклад, питання оподаткування. Скажімо, якщо інвестор купує державні облігації, і в умовах випуску повідомляється, що доход від таких облігацій не оподатковується, то це означає, що інвестор не буде сплачувати податок на доход від інвестування в зазначеній облігації, за умови, що доход утворився внаслідок її погашення. І навпаки, це правило не розповсюджується на випадки одержання доходу від продажу зазначеної облігації.

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Коментарі до даного документу
Додати коментар