Економічна сутність лізинга, Детальна інформація
Економічна сутність лізинга
В залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:
Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.
Зовнішній (міжнародний) лізинг — до нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить іншій країні. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, які укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін веде свою діяльність та має капітал спільно з іноземною фірмою.
Зовнішній лізинг, в свою чергу, поділяється на імпортний, коли іноземною стороною є лізингодавець, і експортний, коли іноземною стороною є лізингоодержувач.
За характером лізингових платежів здійснюється розподіл лізингу по видах в залежності від:
Виду лізингу (фінансовий, оперативний);
Форми розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем:
а) грошові, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;
б) компенсаційні, коли платежі здійснюються в формі поставки товарів, вироблених на зданому у лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), чи шляхом зарахування послуг, які надають один одному лізингоодержувач і лізингодавець;
в) змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежів.
Складу врахованих елементів платежу (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування тощо);
Методу начислення:
а) з фіксованою загальною сумою;
б) з авансом (депозитом);
в) з урахуванням викупу майна за залишковою вартістю;
г) з урахуванням періодичності внесення (щорічні, щопіврічні, щоквартальні, щомісячні);
д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, в середині чи в кінці періоду платежу);
е) з урахуванням способу виплати: рівномірними частками; з розмірами, які зменшуються або збільшуються (в залежності від фінансового стану лізингоодержувача і умов договору).
Оформлення лізингових відносин
При організації проведення лізингових операцій ліссорам (орендодавцям, або посередникам при здійсненні лізингових операцій) потрібно врахувати ряд факторів:
структуру потенційних орендарів (господарчі органи, кооперативи, установи банків, спільні підприємства, громадські організації, приватні підприємства);
галузі застосування лізингу (промисловість, будівництво, транспорт);
типи контрактів та майна (устаткування, ЕОМ, транспортні засоби, нерухомість тощо);
транспортні витрати на доставку зданого в лізинг майна.
Спеціаліст з лізингу збирає інформацію про потенційного клієнта, оцінюючи його здатність виплачувати орендну плату за експлуатацію лізингованого устаткування. Одним з найважливіших питань є можливість заміни устаткування (наприклад, замінити стандартне устаткування значно легше, ніж спеціальне). Якщо фірма знайшла устаткування і строк його амортизації невідомий чи загублено технічний паспорт, то комісія на підприємстві може відновити паспорт так, щоб залишалося 2-3 роки до повної амортизації майна. При цьому потрібно запросити представника фірми і представника орендаря, який потім буде користуватися цим устаткуванням. Устаткування можна оцінити за його експлуатаційними якостями, наприклад, не нижче 30% від первісної вартості.
Для повноцінного ведення лізингових операцій в лізинговій фірмі мають бути спеціалісти, які цілеспрямовано займаються вивченням цього сектору ринку фінансових та посередницьких послуг. Спочатку створюється банк даних про наявне в області (регіоні, країні) устаткування, яке можна лізингувати або використати при посередництві в лізингу. Цінними можуть бути також контакти з іншими лізинговими організаціями в країні та за кордоном.
Заявка на лізинг з точним зазначенням устаткування оформлюється спеціальним документом.
Подальші відносини регламентуються цілим рядом документів, основним з яких є лізинговий договір, який може будуватися у функціональному чи умовно-правовому плані.
В першому варіанті договору послідовно перераховуються всі можливі операції, пов’язані з його реалізацією: купівля, транспортування, монтаж, ремонт, виплата орендних платежів, страхування тощо. При цьому в кожному пункті узгоджуються права і обов’язки сторін, які домовляються.
В другому варіанті договір підрозділяється на пункти, в яких перераховуються умови його прийняття та розірвання, окремо права та обов’язки орендаря, окремо права і обов’язки орендодавця, права і обов’язки третіх сторін, якщо такі існують тощо.
Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.
Зовнішній (міжнародний) лізинг — до нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить іншій країні. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, які укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін веде свою діяльність та має капітал спільно з іноземною фірмою.
Зовнішній лізинг, в свою чергу, поділяється на імпортний, коли іноземною стороною є лізингодавець, і експортний, коли іноземною стороною є лізингоодержувач.
За характером лізингових платежів здійснюється розподіл лізингу по видах в залежності від:
Виду лізингу (фінансовий, оперативний);
Форми розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем:
а) грошові, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;
б) компенсаційні, коли платежі здійснюються в формі поставки товарів, вироблених на зданому у лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), чи шляхом зарахування послуг, які надають один одному лізингоодержувач і лізингодавець;
в) змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежів.
Складу врахованих елементів платежу (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування тощо);
Методу начислення:
а) з фіксованою загальною сумою;
б) з авансом (депозитом);
в) з урахуванням викупу майна за залишковою вартістю;
г) з урахуванням періодичності внесення (щорічні, щопіврічні, щоквартальні, щомісячні);
д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, в середині чи в кінці періоду платежу);
е) з урахуванням способу виплати: рівномірними частками; з розмірами, які зменшуються або збільшуються (в залежності від фінансового стану лізингоодержувача і умов договору).
Оформлення лізингових відносин
При організації проведення лізингових операцій ліссорам (орендодавцям, або посередникам при здійсненні лізингових операцій) потрібно врахувати ряд факторів:
структуру потенційних орендарів (господарчі органи, кооперативи, установи банків, спільні підприємства, громадські організації, приватні підприємства);
галузі застосування лізингу (промисловість, будівництво, транспорт);
типи контрактів та майна (устаткування, ЕОМ, транспортні засоби, нерухомість тощо);
транспортні витрати на доставку зданого в лізинг майна.
Спеціаліст з лізингу збирає інформацію про потенційного клієнта, оцінюючи його здатність виплачувати орендну плату за експлуатацію лізингованого устаткування. Одним з найважливіших питань є можливість заміни устаткування (наприклад, замінити стандартне устаткування значно легше, ніж спеціальне). Якщо фірма знайшла устаткування і строк його амортизації невідомий чи загублено технічний паспорт, то комісія на підприємстві може відновити паспорт так, щоб залишалося 2-3 роки до повної амортизації майна. При цьому потрібно запросити представника фірми і представника орендаря, який потім буде користуватися цим устаткуванням. Устаткування можна оцінити за його експлуатаційними якостями, наприклад, не нижче 30% від первісної вартості.
Для повноцінного ведення лізингових операцій в лізинговій фірмі мають бути спеціалісти, які цілеспрямовано займаються вивченням цього сектору ринку фінансових та посередницьких послуг. Спочатку створюється банк даних про наявне в області (регіоні, країні) устаткування, яке можна лізингувати або використати при посередництві в лізингу. Цінними можуть бути також контакти з іншими лізинговими організаціями в країні та за кордоном.
Заявка на лізинг з точним зазначенням устаткування оформлюється спеціальним документом.
Подальші відносини регламентуються цілим рядом документів, основним з яких є лізинговий договір, який може будуватися у функціональному чи умовно-правовому плані.
В першому варіанті договору послідовно перераховуються всі можливі операції, пов’язані з його реалізацією: купівля, транспортування, монтаж, ремонт, виплата орендних платежів, страхування тощо. При цьому в кожному пункті узгоджуються права і обов’язки сторін, які домовляються.
В другому варіанті договір підрозділяється на пункти, в яких перераховуються умови його прийняття та розірвання, окремо права та обов’язки орендаря, окремо права і обов’язки орендодавця, права і обов’язки третіх сторін, якщо такі існують тощо.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021