Економіка виробничо-господарських процесів, Детальна інформація

Пушкар М.С. Планування i органiзацiя пiдприємств, об’єднань i комплексiв. К.: НМК. 1992.

Петрович Й.М., Будiщева I.О., Устiнова I.Т. та iншi. Економiка виробничого пiдприємництва. Львiв, Оксарт 1996.

Покропивний С.Ф. Економiка пiдприємств. К.: Хвиля-Прес, 1995.

Мочерний С.В. Економiчний словник. К.: Фемiна, 1995.

Основнi положення про склад витрат виробництва на пiдприємствах i органiзацiях. Галицькi контракти, 1994.

Вихрущ В.П. Економiка нових форм господарювання. Бучач, 1994.

Костiна Н.I. Фiнансове прогнозування: методи та моделi. Знання, 1997.

Черваньов Д.Н. Удосконалення органiзацiї виробництва. К.: Знання, 1987

Бойчик I.М. Економiка пiдприємств. Львiв, СПОЛОМ, 1999.

Експрес аналiз законодавчих i нормативних актiв. 1999.

Податки та бухгалтерський облiк. 1999.

Шкарабан С.I. Економiчний аналiз дiяльностi промислових пiдприємств. Тернопiль, 1995.

Прауде В.Р. Маркетинг. К.: Вища школа, 1994.

Ярошенко Г. Заробiтнiй платi – ринковий механiзм регулювання. Україна: аспекти працi, №3-4, 1996.

Грозов А. Економiчна стратегiя фiрми. СПБ, 1995.

Положення про порядок вiднесення амортизацiйних вiдрахувань на витрати виробництва (обiгу). Разом, №32 1996.

Пруссова А.Г. Основи ринкової економiки. К.: Полiграф. 1993.

Iз вступом вiтчизняної економiки в ринкову стадiю свого розвитку змiнилися форми ведення господарської дiяльностi. Господарюючим суб’єктам наданi широкi права i можливостi у реалiзацiї своїх економiчних iнтересiв, виборi способiв органiзацiї виробництва, збуту продукцiї. При цьому пiдприємства виходять iз власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторiв, якi впливають на ефективнiсть використання виробничого потенцiалу.

Економiка є найбiльшою сферою суспiльних вiдносин i розглядається у декiлькох значеннях:

По-перше, як сукупнiсть вiдносин, що визначаються характером власностi на засоби виробництва;

По-друге, як господарство окремого району, держави;

По-третє, як наукова дисциплiна, яка займається вивченням народного господарства, його галузей, окремих пiдприємств, а також окремих елементiв виробництва (капiтал, фонди, праця i т.п.).

У першому значеннi економiка є об’єктом вивчення полiтекономiї, у другому – територiального розмiщення продуктивних сил.

Даний курсовий проект пов’язаний з третiм значенням цього термiну, а точнiше з економiкою окремо взятого пiдприємства.

Економiка пiдприємств – це наука про ефективнiсть виробництва, шляхи i методи досягнення пiдприємством найкращих результатiв при найменших затратах.

Предметом вивчення економiки пiдприємств є методи i способи рацiонального поєднання i ефективного використання всiх елементiв виробничого процесу на рiвнi пiдприємства. При цьому економiчнi i органiзацiйнi питання розглядаються в тiсному зв’язку з технiкою i технологiєю.

В даному курсовому проектi розглядаються основнi питання економiки виробничо-господарських процесiв, математичнi розрахунки окремих питань планування виробництва, аналiз операцiй та результатiв дiяльностi окремо взятого пiдприємства.

Таблиця 1.1. Виконання планових завдань з виробництва i реалiзацiї в натуральному виразi.

Для розрахунку планової чисельностi основних виробничих робiтникiв використовуємо данi з завдання, а саме:

нормативна трудомiсткiсть виготовлення одного виробу – таблиця №3.2.;