/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Становлення капіталізму в Європі за працею Макса Вебера "Протестантська етика та дух капіталізму", Детальна інформація

Тема: Становлення капіталізму в Європі за працею Макса Вебера "Протестантська етика та дух капіталізму"
Тип документу: Курсова
Предмет: Політологія
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1324
Скачати "Курсова на тему Становлення капіталізму в Європі за працею Макса Вебера "Протестантська етика та дух капіталізму""
Сторінки 1   2   3   4   5  
Але чи не найактуальнішою виявилася проблема “господарської етики”, тобто проблема співвідношення економічного та етичного аспектів суспільного життя. Пов’язуючи, подібно Веберу, долю капіталізму та всієї західної цивілізації із перспективою утвердження і збереження відповідної “господарської етики”, сучасні дослідники робіт М.Вебера намагаються спрогнозувати подальшу долю західного суспільства, відштовхуючись саме від аналізу сучасного “етичного стану” Заходу. (7. Стр.183.)

Вартими уваги, на мій погляд, є дослідження Б.Нельсона (“Веберівська протестантська етика”(1973), “Походження сучасності”(1977), праці В.Шпронделя (зокрема, “Соціальні зміни ідей та інтересів: систематичний аналіз “Протестантської етики” Макса Вебера”), а також новітні дослідження Гайденка і Давидова (“Історія і раціональність”, 1994) та монографія А. Кравченка (“Соціологія Макса Вебера: праця та економіка”, 1997).

Оцінюючи творчість Макса Вебера, відомий американський історик економічної думки Б.Селігмен писав: “Більш за все його цікавила економічна соціологія, з точки зору якої він міг вивчити характерні для епохи інституції.”(Селігмен Б. Основні течії сучасної економічної думки.- М.,1968.)

Дійсно, Вебер був сучасником і очевидцем зародження і становлення капіталізму як ідеологічної системи, тому у своїй праці він виклав враження і висновки, зроблені на власному досвіді. Зокрема, у “Протестантській етиці” він пояснює як релігійні погляди можуть опосередковано сприяти успіху та підвищенню добробуту людей. (5. Ст.582) Але робота Вебера носить не лише релігійний характер – прослідковуючи генезис капіталізму, він подає значний економічні матеріал, зокрема у сфері раціоналізації праці.

Мабуть чи не основне поняття, для пояснення якого Вебер написав "Протестантську етику" можна виразити всього двома словами - Дух капіталізму. Але на думку Вебера ці два слова дозволили людській цивілізації не загинути в собі, а зробити великий крок вперед у напрямку до вдосконалення. Саме Дух капіталізму "винен" у тому, що людство досягло сьогодні такого величезного розвитку. Тому й не дивно, що розкриттю суті, передумов виникнення та розвитку цього поняття автор приділяє значної уваги – це вагома частина його твору.

Якщо існує дух, то що ж його породжує? Веберівське припущення – це протестантизм. Але не все так просто, і сам Вебер робить певні зауваження щодо цього. Як підкреслює один із дослідників його творчості, Олександр Погорілий, Вебер не вважав протестантизм за безпосередню причину капіталізму чи навпаки, хоча “винуватцями” сучасного капіталізму і назвав саме протестантські секти. Автор “Протестантської етики і духу капіталізму” доводить, що такі терміни як “протестантська етика”, “дух капіталізму”, “і сам капіталізм як економічна система – явища вибірково споріднені”, але не мають причинно-наслідкових зв’язків. (1, Ст. 11)

Відверто кажучи, до Вебера було ще декілька видатних праць на цю тему, які намагалися пояснити деякі аспекти тогочасного суспільного життя. Але Вебер, мабуть найефективніше дослідив саме культурно-духовні аспекти новоєвропейської капіталістичної системи. Цим він багато в чому суперечив марксовому баченню первинності економічних відносин у становленні всього нового. З одного боку Макс Вебер признає в Марксі видатного вченого, який започаткував наукове вивчення капіталізму і побачив в капіталізмі могутній фактор прогресивного розвитку в порівнянні з феодальним типом економіки. З іншого - він вважає абсолютно утопічним висновок Карла Маркса щодо аналізу капіталізму. Вебер так і пише: "Протестантською етикою” я хотів показати нездатність марксистського принципу згідно якого, лише економічні стосунки в суспільстві визначають форми суспільної свідомості". (3. Ст.237)

Звичайно, не всі ідеї “Протестантської етики” належать Веберу. Одними з ідейних попередників автора були такі вчені як Вернер Зомбарт та Георгій Зіммель. Зокрема, Зомбарт висунув та обгрунтував концепцію капіталізму як системи господарювання, яка грунтується на прибутковості і економічному раціоналізмі, тобто доцільності, планомірності і обліку. (1. Ст.7) Він переконаний, що “капіталізм виріс з глибин європейської душі”.(Sombart W. Die Anfaenge des modernen Kapitalismus. Muenchen.1916, 316) У свою чергу Вебер більше уваги приділив питанню про специфіку того типу капіталістичних відносин, які склалися у господарському житті країн Заходу.

Докладніше про концепції капіталізму Зомберта і Зіммеля та основні положення праці Вебера викладено у першій главі моєї роботи.

ГЕНЕЗА КАПІТАЛІСТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ДО ВЕБЕРА ТА ОСНОВНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЙОГО ПРАЦІ.

У своїй праці “Протестантська етика і дух капіталізму” Макс Вебер провів скурпульозне дослідження, намагаючись довести, що релігійні переконання, релігійна етика стали чи не головними стимулами розвитку капіталістичного суспільства, сформували специфічний “дух капіталізму”. Автор зосередився на цій стороні міркувань про капіталізм і деякою мірою абстрагувався від інших факторів, що сприяли його виникненню. Не можна стверджувати, що це пагано, адже розгляд проблеми капіталізму у релігійному контексті дозволив автору зачепити дуже тонкі нюанси, без яких дослідження було б неповним. Водночас, беручи до уваги те, що в останні півтора століття причини економічного піднесення Заходу вивчалися досить інтенсивно, у своїй роботі я вважаю за доцільне коротко оглянути сильні та слабкі сторони деяких інших пояснень.

В.Зомбарт розпочав дослідження специфіки сучасного західноєвропейського капіталізму майже одночасно чи принаймні трохи раніше за М.Вебера. Тому можна припустити, що частково його праці вплинули на те, що Вебер звернувся до грунтовного дослідження того, що пізніше отримало назву “вчення про капіталізм”. Навіть саме поняття “капіталізм” належить Зомбарту, і в цьому солідарна більшість провідних економістів та соціологів. Не говорячи вже, що поняття “капіталістичного духу”, на думку спеціалістів, вперше застосував у 1902 році Зомбарт, а не Вебер. (Шпакова Р.П. Вернер Зомбарт: германский феномен. Социологические исследования. – 1996 №12.)

При порівнянні концепцій капіталізму Вебера і Зомбарта, які багато в чому були схожими, прослідковуються наступні принципові відмінності:

1) розуміння Зомбартом капіталізму як унікального, а Вебером – як універсального історичного явища; 2) надання головної ролі у формуванні капіталізму протестантській етиці у Вебера і будь-якій іншій формі релігії у Зомбарта; 3) проголошення принципу утримання від оціночних суджень і послідовне його дотримання у Вебера, та постійне порушення етичних канонів, суб'єктивізм та упередженість оцінок у Зомбарта; 4) різне трактування Вебером та Зомбартом набору тих людських якостей, які допомогли виникнути європейському капіталізму. (14. Ст.36)

Водночас, у двох мислителів були й спільні погляди. Зокрема, спільним для Зомбарта та Вебера було визнання першочергової ролі у генезі капіталізму не економічних, а культурно-етичних та релігійних факторів. У цьому їх переконання не лише розходилися із Марксом, але свідомо йому протиставлялися.

Так чи інакше, але деякі моменти веберівської концепції становлення капіталізму були б неможливі без попереднього чи одночасного дослідження цієї проблеми його співвітчизником і близьким товаришом Георгієм Зіммелем (1858-1918). У своїй головній праці “Філософія грошей”(1889) Зіммель здійснив грунтовний аналіз впливу грошових відносин та розподілу праці на побут, людську культуру та відчуження праці. Отже, можна зробити висновок, що усвідомлення появи активних суспільних суб’єктів капіталізму - вільного робітника і промисловця - та виникнення духу раціонального ведення господарства, про що у своїй праці особливо наголошує Вебер, прийшло до нього не без допомоги досліджень Зіммеля. У наступній главі я спробую ширше висвітлити вплив економічних та психологічних чинників на формування того сучасного устрою, який сьогодні називають західним капіталізмом.

Важливе значення в дослідженні праці Вебера має сам принцип викладу автором матеріалу. Отже, книга складається з двох основних частин, кожна з яких, в свою чергу поділена на декілька глав. Взагалі-то, якщо праця пишеться на якусь вузько визначену тему і складається з кількох частин, то, як правило, одна з тих частин є головною і в ній розкривається сама суть проблеми. Інші є допоміжними, вони з різних боків підтримують цю основну частину, формуючи завершену концепцію. В праці ж Вебера очевидним є те, що саме перший блок розкриває нам суть того, що хотів донести нам автор, а другий - підтримує основну думку, викладену в першому розділі.

Але, як на мене, не все так просто, як здається не перший погляд. Справді, для цієї праці структура саме така: перший розділ основний, другий - допоміжний. Але геніальність автора виражається в тому, що кожна частина цього твору має надзвичайно велике значення для читача. Зокрема, другий розділ дозволяє читачеві отримати максимум інформації для власних роздумів.

Вебер починає з того, що підтверджує фактичними даними існування такого поняття як "аскетичний протестантизм", яке і вбачає однією з необхідних передумов існування таких протестанських течій як кальвінізм, лютеранство, аскетизм, методизм, пієтизм, баптизм. Аскеза, як потужний рушій капіталістичних відносин розглядається Вебером докладно. Тому у наступній главі моєї роботи розкриттю впливу аскези на розвиток капіталізму приділено значну увагу.

Завдяки тому, що в другому розділі Вебер робить дуже мало власних висновків, а просто констатує факти і деякі свої спостереження, читач отримує змогу самостійно поміркувати над запропонованою автором темою. Деколи ці роздуми заходять надто далеко від проблеми, але майже ніколи не бувають зайвими. Цей винахід автора є надзвичайно важливим, бо він дозволяє не просто сприймати все написане як належне, а дає змогу людині формувати самостійні висновки, народжені її власними роздумами. А якщо висновки читача де-не-де підтримує й автор, то це ще більше стимулює людину до самостійних оцінок. І, врешті-решт, прочитана книга залишає настільки багато вражень, що виникає здивування:"Як могло так багато інформації поміститись на тих, порівняно небагатьох сторінках твору?"

Як вже було згадано, перший розділ "Протестантської етики" несе в собі основний тягар змістового навантаження. Він так і називається - постановка проблеми, і цілком відповідає своїй назві. В ньому Вебер розкрив суть "духу капіталізму", а також основні чинники, на грунті яких він виник. Поміж інших, автор детальніше зупиняється на трьох. Перший – це дух раціональності. Його формуванню сприяла антична наука з прерогативою математики та експерементальними доповненнями епохи Відродження, Римське право, удосконалене і поширене в епоху Середньовіччя. Другий чинник - поява вільного робітника і промисловця. Ці носії розкріпаченої праці активно "вростали" в суспільне життя, утверджували в ньому свої позиції разом з розвитком раціоналізму. І, нарешті, третій фактор - протестантське віросповідання, яке найвиразніше втілило в собі суть нового суспільства. Кожен з цих трьох чинників Вебер дослідив і пояснив.

Дуже цікавим в цьому переліку є поняття "раціональності". Визнаючи глибоку внутрішню несумісність економічного раціоналізму і відверто ірраціональних мотивів поведінки людини, яка прагне потойбічного життя, сповідуючи католицизм, автор аргументовано розкриває внутрішню логіку розвитку аскетичного протестантизму.

Вебер оперує такими поняттями, як час і гроші, кредит і гроші, чесність, пунктуальність, старанність, діловитість, ощадливість, наявність чеснот і видимість чеснот, прагнення до наживи та покликання, традиції. Він на практичних прикладах стикання проявів капіталізму та традиціоналізму показує переваги та недоліки кожного з них, при цьому майже завжди традиціоналізм програє.

Роблячи попередні висновки на основі матеріалу, представленого у праці Вебера, можна сказати, що економічний підйом Заходу став можливим завдяки системі специфічної природи – системі, що склалася перш, ніж була усвідомлена як система чи була виправдана як ідеологія. Головною ж рисою економічних систем, що виникли у Європі внаслідок занепаду феодалізму, стала їх висока прагматичність та відсутність ідеологічних зв‘язків з будь-якими принципами, за виключенням економічної ефективності та виживання. (13. Ст.9) Ця трансформація і перехід від феодальних відносин до капіталістичних не були несподіванкою для людства - капіталізм органічно народився і поступово поглинув усі сфери життя людей. А статися це могло, за припущенням Вебера, завдяки тому, що люди прониклися так званим “Духом капіталізму”.

“Сьогоднішній капіталістично-господарський лад – це колосальний космос, у який кожна окрема людина закинута від народження і межі якого кожен, принаймні окремий індивід, змінити невільний”(1, стр.51), - пише Вебер. Як же він виник? Однозначної відповіді на це питання у своїй праці Вебер так і не дає, як і не роблять це (не зважаючи на безліч економічних, політичних, соціологічних та релігійних досліджень цього явища) більшість із дослідників. Проте таке завдання перед М.Вебером, мабуть, і не стояло.

ПРИЧИНИ ЩО ВПЛИНУЛИ НА РОЗВИТОК КАПІТАЛІЗМУ В ЄВРОПІ

ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ.

Перш за все слід зауважити, що в нашому столітті загальноприйнято називати економічні системи західних країн “капіталістичними” – термін цей узаконено традицією. Водночас, для визначення західної системи господарювання більше підходить термін “змішана економіка”, оскільки вона завжди і була змішаною. Але сучасне використання цього терміна частково передбачає, що були часи, коли існував більш чистий капіталізм. Тому, все ж таки, доцільно використовувати термін капіталізм не так для визначення ідеології (на -ізм), скільки для того мінливого набору економічних інститутів, які утвердилися у західноєвропейських країнах в епоху економічного зростання.

1) Природні ресурси.

Дуже популярне пояснення досягнень капіталізму західного зразка – це наявність природніх ресурсів та сприятливих умов доступу до них. Карл Маркс, наприклад, частково пояснював нове богатство Заходу розпочатими у XVI столітті імперіалістичними завоюваннями. Наприкінці XIX століття імперіалісти Англії, Франції, Німеччини, Італії, Бельгії та Голандії подібним чином наголошували на важливості володіння природніми ресурсами.

Сторінки 1   2   3   4   5  
Коментарі до даного документу
Додати коментар