Вказівна частка ге `ось` у західнополіських говірках, Детальна інформація

Наведений і проаналізований матеріал дає підстави для таких висновків:

1) західнополіський говір є одним із небагатьох слов’янських регіонів збереження та активного функціонування відзайменникової вказівної частки ге праслов’янського походження;

2) частка ге як лексично незалежна одиниця утворює невеликий замкнутий ареал, який охоплює переважно говірки Пінського району Брестської області Білорусі, і є, ймовірно, епіцентром загального західнополіського ареалу ге;

3) численні факти наявності вказівного сегмента ге у структурі інших лексем локалізуються на території північно-східної та північно-західної окраїнних діалектних зон західнополіського говору;

4) у говірках північно-східної діалектної зони сегмент ге засвідчений у структурі займенників та прислівників і здебільшого поєднується із коренем колишнього нечленного займенника псл. *tъ: гeтой, гeтакий, гeтак, гeт:а, згeтул’, догeтил’, дoгети, огeточ та ін.;

5) у говірках північно-західної діалектної зони сегмент ге поширює основи прислівників переважно із просторовим значенням, приєднуючись найчастіше у постпозиції, і виражає точнішу вказівку на місце: тамгe, вотамгe, тутгe, одегe, ондегe, гендегe, тудагe, с’удагe, стил’гe, гeде, гедегe, гетудu, г’ітaм і под.; у кількох вказівних частках та прислівниках ге поєднано з коренями колишніх вказівних займенників псл. *tъ (гет) та псл. *пъ (гeно, ген, гeнде); відомі випадки редуплікації ге (eге, гeге), поєднання його із вказівною часткою а- (aге, агe) тощо.

Умовні скорочення назв районів:

Волинської області: В-В – Володимир-Волинський, Ів – Іваничівський, Кв – Ківерцівський, К-К – Камінь-Каширський, Лб – Любешівський, Лбм – Любомльський, Ст – Старовижівський, Рт – Ратнівський, Шц – Шацький;

Рівненської області: Влд – Володимирецький, Дб – Дубровицький, Зр – Зарічненський, Кс – Костопільский, Ср – Сарненський;

Брестської області Білорусі: Івн – Іванівський, Кб – Кобринський, Мл – Малоритський, Пн – Пінський.

Умовні скорочення назв мов і діалектів:

біл. – білоруська, бойків. – бойківський, болг. – болгарська, і-є – праіндоєвропейська, лемків. – лемківський, надсян. – надсянський, пол. – польська, псл. – праслов’янська, старопол. – старопольська.

Література

Карскій Е.Ф. Матеріалы для изученія сЬверно-малорусскихъ говоровъ, а также переходныхъ отъ бЬлорусcкихъ къ малорусскимъ. (ПолЬсье). – Вип. 1. – Санктпетербургъ, 1898. – 42 с.

Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У двох частинах. – К.: Наук. думка, 1984. – Ч. І.

Фасмер М. Этимологический словари русского языка: В четырёх томах. – М.: Прогресс, 1987. – Т. 4.

Bal J. Formacje przys\x0142owkowe z sufiksalnym j і k typu dzisiaj, wczoraj, dzisiak, tamok w historii i dialektach j\x0119zyka polskiego. – Wroc\x0142aw-Warszawa-Krakow-Gda\x0144sk, 1974. – 115 s.

Стоянов І.А., Чмир О.Р. Болгарсько-український словник. – К.: Наук. думка, 1988. – 780 с.

Історія української мови: Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978. – 539с.

Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. – К., 1966. – 327 с.

Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды: В двух томах. – М., 1956-1957. – Т. II.

S\x0142awski F. S\x0142ownik etymologiczny j\x0119zyka polskiego. – Krakow, 1957-1965. – Т. I.

Machek V. Etymologicky slownik jazyka \x010Deskeho a slovenskego. – Praha, 1957. – 482s.

Етимологічний словник української мови: В семи томах. – К.: Наук. думка, 1982-1989. – Т. I.

Дыялектны слоўнік Брэстчыны. – Мінск: Навука і тэхніка, 1989. – 294с.

Самійленко С.Т. Нариси з історичної морфології української мови.– Частина 2. – К.: Вища шк., 1970. – 190 с.

Верхратський І. Про говір галицьких лемків. – Львів, 1902. – 489 с.

Пшепюрська М. Надсянський говір. – Варшава, 1938. – 87 с.

Толстой И.И. Сербскохорватско-русский словарь. – М.: Русский язык, 1982. – 736 с.

Слоўнік беларускіх гаворак пaўнoчна-заходняй Беларусі і яе пaгранічча: Ў пяці тамах. – Мінск: Навука і тэхніка, 1979-1986. – Т. I.