Міграція робочої сили (юридичний аспект), Детальна інформація

8

¬

я хотів зазначити, що нині особливої актуальності набувають питання, пов'язані з правовим регулюванням трудової міграції як на рівні окремих держав, так і в міжнародно - правовому плані. Так у заключному документі Віденської зустрічі представників держав - учасниць ОБСЄ (1989 р.) зазначено, що країнам, які приймають і поставляють робочу силу, необхідно вжити заходів, аби підвищити надалі економічні, соціальні, культурні та інші умови життя трудящіх - мігрантів і їх сімей, що законно проживають у країнах - реципієнтах1 .

Положення трудящіх - мігрантів, встановлені у міжнародно - правових документах, повинні мати універсальний характер. Україна, як і інші республіки колишнього СРСР, має добиватися їх дотримання з усіма країнами світу, але поки ще стоїть питання в Європі про прийняття України до Європейського Союзу, тоді і прийдеться ратифікувати міжнародно - правові акти і приводити свою нормативну базу у відповідність до них. А це дуже складна процедура для нашого Парламенту. До цих міжнародно - правових актів належать передусім Міжнародна конвенція ООН про захист усіх трудящіх - мігрантів і членів їх сімей (1990р.); Конвенція МОП №97 (1949р.) і №143 про трудящіх - мігрантів; Європейська конвенція про правовий статус трудящіх - мігрантів (1977р.). І на сучасному етапі Україна поки що не є учасником названих вище конвенцій.

Може це і є основною причиною того, що в Україні на цей час досі не врегульоване питання трудової міграції?

Але якщо подивитись на це питання з іньшої сторони - а чи реально ратифікувати всі міжнародні конвенції і привести свою нормативну базу у відповідність до них?

Цей процес на мій погляд триватиме не один десяток років. І хто знає коли це важливе на сьогоденні питання стане досконалим, можливо в державі існує набагато більше важливих справ? Хто знає, час покаже, а нам залишається тільки міркувати.

5. Робоча еміграція громадян України.

Дослідження стану трудової еміграції з України та трудової імміграції в Україну іноземців, визначення шляхів вдосконалення державної міграційної політики ставить перед економічною та правовою наукою низку складних проблем, які потребують вирішення цієї проблеми на практиці і вдосконалення відповідної правової системи.

Якщо зазирнути в історію то ще в 60-70 роки трудова міграція розглядалась, як процес пересування населення між селом та містом, між малими містами та великими, між різними регіонами Радянського Союзу, а про виїзд радянськіх громадян за кордон ніхто і не мріяв тому, що це було дуже складно і я про це вже говорив а виїзди на роботу за кордон дозволялись тільки в межах країн соціалістичного табору1.

Ситуація суттєво помінялась наприкінці 80-х на початку 90-х років, коли в наслідок політичної та економічної трансформації суспільства трудова міграція українських громадян за кордон стала набувати значних масштабів. Наукові дослідження та публікації в пресі були зорієнтовані переважно на виявлення загальних тенденцій розвитку трудової міграції в Україні. Значно менше уваги приділялось теоретично-методологічному аналізу проблем виникнення та розвитку зовнішньої трудової міграції, аналізу процесу адаптації та механізму соціального захисту українських громадян за кордоном, створенню адекватної нормативно-правової бази регулювання процесів міждержавного обміну трудовими ресурсами.

Недостатній рівень дослідження розвитку зовнішньої трудової міграції в Україні, відсутність чіткого та ефективного механізму управління, міграційними процесами, необхідність вдосконалення державної політики в сфері міждержавного обміну трудовими ресурсами - це на мій погляд та низка питань, яка повинна бути врегульвана в найкоротші строки.

Переходячі саме до проблеми трудової еміграії громадян України за кордон по - перше треба з'ясувати - які ж саме налідки має ця проблема для України?

Дослідження впливу зовнішньої трудової міграції, показало, що вона поєднує у собі і закономірні і вимушені наслідки для України. Міжнародна трудова міграція – складне явище, яке потребує комплексного підходу до оцінки впливу названих процесів на розвиток суспільства. Серед позитивних результатів трудової міграції для України можна назвати:

сприяння інтеграції України до міжнародного ринку праці через міждержавний обмін робочою силою;

послаблення тиску безробіття на національному ринку праці, зниження соціальної напруги у суспільстві;

надання можливості реалізувати свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації, познайомитись з світовим досвідом, покращити матеріальне становища, як самих емігрантів так і членів їх родин;

надходження в Україну додаткової іноземної валюти, шляхом грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в економіку через створення спільних підприємств з іноземними засновниками;

стимулювання до більш продуктивної діяльності українських працівників через створення конкуренції з закордонними фахівцями;

підвищення світового рейтингу України, як демократичної, вільної та відкритої держави.

В той же час вплив міграційних поїздок на розвиток трудового потенціалу та економіки України не можна вважати однозначно позитивним. Серед негативних наслідків трудової еміграції для України назвемо наступні:

втрата країною найконкурентоздатнішої частини власних трудових ресурсів;

підвищення тиску на національний ринок праці внаслідок створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочий силі;

уповільнення темпів розвитку науково-технічного прогресу, в зв’язку з чисельною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордон;

втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться емігрантами в якості власних заощаджень;

поширення випадків зловживань та ошукувань громадян приватними агентствами з працевлаштування;

виникнення політичних та економічних претензій до нашої країни, в зв’язку з збільшенням нелегальної трудової еміграції українців;

використання наших громадян за кордоном на низькокваліфікованих, важких роботах з шкідливими умовами праці, наявність випадків їх дискримінації та експлуатації з боку місцевих роботодавців;

тривала відірваність трудових емігрантів від родини, існування можливостей потрапити у воєнні конфлікти і навіть загинути;

підвищення злочинності та соціальної напруги у суспільстві через міжнаціональні конфлікти, чисельні порушення правил оформлення документів на перебування та проживання іноземцями, використання України, в якості транзитної територій, для подальшої еміграції у розвинуті західні країни.