Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків (31.01.2001), Детальна інформація

гірські - з ухилом понад 0,005 (у промілле);

передгірні - з ухилом понад 0,0005 до 0,005 включно;

рівнинні - з ухилом понад 0,00005 до 0,0005 включно;

низинні - з ухилом меншим від 0,00005.

4. У районах можливого затоплення земель унаслідок повеней і паводків (далі - землі затоплення) проектними установами та організаціями, що належать до сфери управління Держводгоспу та Мінекоресурсів за максимальною величиною підняття рівня води у річці під час повеней або паводків однакової повторюваності визначаються межі зон можливого затоплення та зон ризику, які наносяться на карти відповідного масштабу, що є складовою частиною технічної документації.

5. На карти наносяться межі зон можливого затоплення повторюваністю один раз на 2, 4, 10, 20 і 100 років.

6. У межах території можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років, встановлюються чотири зони ризику використання земель:

перша зона - територія між межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 2 роки (внутрішня межа), і межею можливого затоплення один раз на 4 роки (зовнішня межа);

друга зона - територія між зовнішньою межею першої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 10 років (зовнішня межа);

третя зона - територія між зовнішньою межею другої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 20 років (зовнішня межа);

четверта зона - територія між зовнішньою межею третьої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років (зовнішня межа).

Замовником технічної документації на зони ризику і зони можливого затоплення земель є Держводгосп та його територіальні органи.

Технічна документація, до складу якої входять пояснювальна записка і картографічні матеріали, погоджується з Мінекоресурсів, МНС, Мінагрополітики, Держкомземом, Держводгоспом і затверджується замовником.

7. Використання земель затоплення у сільськогосподарському виробництві здійснюється згідно з проектами землеустрою, розробленими в установленому законодавством порядку з урахуванням можливої причини затоплення (повінь, паводок), типу річки (або окремих її ділянок) за ухилом дна і частоти можливого затоплення.

8. Використання земель затоплення повинно здійснюватися без істотного зменшення пропускної спроможності заплав, розмивання та руйнування берегів, забруднення і засмічення річок, а у разі використання заплавних земель малих річок - відповідно до вимог статті 80 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ).

9. Надання земель у зонах їх можливого затоплення повенями або поводками в користування та припинення прав користування ними здійснюється згідно із Земельним кодексом ( 561-12 ).

10. Прибережні землі річок, що затоплюються внаслідок повеней та паводків один раз на 2 роки, можуть використовуватися тільки як природні сіножаті та пасовища.

На цих землях можуть здійснюватися заходи, спрямовані на поліпшення їх стану, а також на збільшення пропуску води під час повеней та паводків.

11. Якщо межі зон ризику збігаються (залежно від рельєфу місцевості або наявності дамб), встановлюється такий же порядок використання земель, як для зон ризику, що затоплюються внаслідок повеней та паводків частішої повторюваності.

12. На територіях прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, зон санітарної охорони, природно-заповідного фонду та інших територіях із спеціальним статусом, що належать до зон можливого затоплення, використання земель здійснюється з урахуванням вимог природоохоронного законодавства.

13. На радіоактивно забруднених територіях зон можливого затоплення використання земель залежить від щільності забруднення земель і здійснюється за науковими рекомендаціями.

14. Господарські об'єкти, що мають важливе значення для суспільного виробництва, а також ті, затоплення яких може призвести до погіршення стану річки, необхідно розміщувати за межами зон можливого затоплення або захищати їх від такого затоплення.

B*

-

„

†

\x1C00ість інших землевласників та землекористувачів, стан інших господарських об'єктів, а також на стан навколишнього природного середовища. Величина розрахункової повторюваності повені або паводка визначається на основі нормативних документів (додаток 1).

16. Під час здійснення в басейні річки заходів, спрямованих на запобігання збиткам від повеней або паводків, а також господарської діяльності, що впливає на формування і проходження повеней та паводків, межі зон можливого затоплення підлягають коригуванню територіальними органами Держводгоспу.

17. Господарська діяльність на територіях зон можливого затоплення, яка може завдавати шкоди під час затоплення цих територій іншим землевласникам, землекористувачам та навколишньому природному середовищу повинна бути змінена або припинена.

18. Для різних типів річок або окремих їх ділянок і різних зон ризику передбачається певний порядок їх використання у сільськогосподарському виробництві (додатки 2 і 3).