Пасивні форми в сучасних літературних українській та польській мовах, Детальна інформація

Пасивні форми в сучасних літературних українській та польській мовах

Граматична категорія стану, як і категорія виду, охоплює всі без винятку дієслівні форми, тобто належить до загальнодієслівних. Проте вона властива не всім дієсловам, а лише перехідним та їх відповідникам з нейтральною перехідністю.

Категорія стану виражає взаємне відношення суб’єкта (виконавця) дії та об’єкта (предмет), на який спрямована ця дія.

Метою цієї роботи є порівняння функціонування категорії стану, зокрема пасивних форм, у сучасних літературних українській та польській мовах.

В обох мовах вирізняємо корелятивне зіставлення активного й пасивного стану. Їхня основна структура у польській та українській мовах збігається. В активних конструкціях логічний суб’єкт (діяч) одночасно виконує роль граматичного підмета, а об’єкт дії – прямого додатка (Студент пише роботу – Ucze\x0144 czyta ksі\x0105\x017Ck\x0119). Після їх перетворення в пасивну форму об’єкт дії переходить у підмет, а суб’єкт дії виражається додатком ( Робота пишеться студентом – Ksi\x0105\x017Cka jest czytana przez ucznia).

У польській мові вирізняють ще зворотний стан [3, 81] (strona zwrotna), для якого характерна морфема -ся (напр.my\x0107 si\x0119, czesa\x0107 si\x0119). Однак конструкції з цією морфемою вважаються багатозначними й тільки деяким з них дійсно властиве “зворотне” значення ( тобто єдність виконавця й об’єкта). Тому в багатьох польських опрацюваннях граматичною вважається лише опозиція активний – пасивний стан.

В обох мовах існують дієслова, що перебувають поза категорією стану. Це дієслова з первинною неперехідністю, в яких умови для нейтралізації перехідності не існують ( іти – i\x015B\x0107, лежати – le\x017Ce\x0107, стояти – sta\x0107, бігти – biec, сміятися – \x015Bmia\x0107 si\x0119).

Про пасивні форми говоримо тоді, коли вони мають здатність перетворюватись в активну конструкцію: дерево зламане вітром – вітер зламав дерево;drzewo z\x0142amane przez wiatr – wiatr z\x0142ama\x0142 drzewo. В українській мові, як і в польській, існують повні та неповні пасивні конструкції. Перші з них складаються з трьох компонентів (пасивного дієслова, іменника – об’єкта дії, іменника – виконавця дії), напр.: книга читалася студентом – ksi\x0105\x017Cka zosta\x0142a przeczytana przez studenta. В неповних конструкціях виконавець дії вже не згадується: книга читалася – ksi\x0105\x017Cka zosta\x0142a przeczytana. Повні конструкції відповідають особовим активним конструкціям, неповні – неозначено-особовим або безособовим.

Однак, як бачимо, в українській мові у пасивних конструкціях реальний діяч виражений іменником у формі орудного відмінка, у польській – знахідним з прийменником przez.

В українській мові взаємодіють три форми пасивного стану: 1) форми утворені за допомогою постфікса -ся від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми на -но, -то [7,416].

У польській мові пасивний стан утворюється, в основному, аналітичним способом за допомогою пасивного дієприкметника на n-(y), -on(y), -t(y) та особової форми допоміжного дієслова by\x0107 або zosta\x0107, напр.: by\x0142 znaleziony, zosta\x0142 wzi\x0119ty.

Слід зазначити, що в українській мові не кожен додаток у пасивній конструкції, який має форму орудного відмінка, є фактичним виконавцем дії. Це означає, що після трансформації такого речення в активне, він не переходить у підмет: сік випитий дитиною – дитина випила сік й лист написаний ручкою – листа написали ручкою. У другому реченні додаток залишається незмінним, він є тільки знаряддям дії.

В українській мові, у порівнянні з польською, значно частіше використовуються форми пасивного стану, утворені постфіксом -ся: дім будується робітниками, земля покрилася снігом, питання обговорювалося зібраними. У вищенаведених прикладах конструкції з пасивним дієсловом вживаються в предикативній функції. Для перетворення такої конструкції в атрибутивну служить сполучник підрядності: дім, який (що, котрий) будується.

У польській мові конструкції з -ся можуть виконувати функцію пасивних конструкцій: szko\x0142a si\x0119 buduje, obraz si\x0119 maluje, powie\x015B\x0107 si\x0119 pisze. Всі вони відповідають неозначено-особовим активним конструкціям. Назва діяча в них можлива лише теоретично.

Для вираження пасиву використовується в обох аналізованих мовах пасивний дієприкметник. Пасивні конструкції з дієприкметником мають також ознаки трьох часів: минулого, теперішнього й майбутнього. Проте в українській мові допоміжне дієслово бути не вживається в теперішніх пасивних конструкціях: він був зосереджений, він зосереджений, він буде зосереджений. У польській мові в усіх часових формах допоміжне дієслово by\x0107 або zosta\x0107 вживається обов’язково: meble zosta\x0142y przeniesione, meble s\x0105 przenoszone, meble b\x0119d\x0105 przeniesione. Конструкції з пасивним дієприкметником можуть виконувати атрибутивну функцію. Коли теперішні конструкції входять в предикативну конструкцію, то не потребують для цього сполучників: твір, написаний мною, лежить на столі – utwor, napisany przeze mnie, le\x017Cy na stole. Навпаки буває з пасивними реченнями з дієприкметником у формі минулого та майбутнього часів. Вони трансформуються у предикативні конструкції завдяки сполучникам: твір, який був написаний мною, лежить на столі – utwor, ktory zosta\x0142 napisany przeze mnie, le\x017Cy na stole.

Варто нагадати думку польського мовознавця З.Салоні, для якого змінювані за відмінками дієприкметники не належать до дієслівних форм. Він вважає, що вони є прикметниками і тому не зачислює категорії стану у склад граматичних категорій дієслова [5,92].

Способом вираження безособових пасивних форм є предикативні утворення на -но, -то. Вони походять від пасивних дієприкметників. У таких конструкціях завжди вживаються такі ж дві складові частини: віддієприкметникова на -но, -то та іменник у знахідному відмінку. Вони відповідають неозначено-особовим активним конструкціям: співано пісню – співали пісню, умили підлогу – умито підлогу. Виступають, поєднуючись із формами дієслова бути, у минулому (було переказано) та майбутньому (буде переказано) часах. Форми на -но, -то частіше вживаються в українській, ніж у польській мові. Їх використання збігається, зокрема, у двох ситуаціях. По-перше, вони вживаються в складнопідрядних реченнях (зі сполучниками щоб, аби), в яких головне становить безособова форма на -но, -то, утворена від дієслів мовлення: сказано йому, щоб… - powiedziano mu, \x017Ceby... По-друге, використовуються, коли інформується про кількість чогось проданого, виробленого тощо: продано 20 штук – sprzedano 20 sztuk.

Підсумовуючи, треба зазначити, що, в основному, структура категорії стану в обох аналізованих ними мовах збігається. Проте в українській мові пасивні форми утворюються рівноправно трьома способами, а в польській найпоширенішим способом є пасивні конструкції з дієприкметником та допоміжним дієсловом by\x0107 або zosta\x0107.

Література

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К., 1993.

Kida J. Kategorie gramatyczne a nowoczesne koncepcje kszta\x0142cenia j\x0119zykowego // Biuletyn Polskiego Towarzystwa J\x0119zykoznawczego, zeszyt LIV, 1998.

Nagorko A. Zarys gramatyki polskiej (ze slowotworstwem). – Warszawa, 1998.

Русанівський В.М. Категорія стану (українсько-чеські паралелі) // Зіставне дослідження української, чеської та російської мов. – К., 1987.

Saloni Z. Swidzinski М. Skladnia wspo\x0142czesnego j\x0119zyka polskiego. – Warszawa, 1985.

Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1969.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К., 1997.