Поліське близнa, блізни (семантичний етюд), Детальна інформація

Поліське близнa, бл’\x00B4ізни (семантичний етюд)

Назва р. Блuзна (Блuізна; с. Людвинівка Овруцьк. р-ну Житомирськ. обл.; Анк., 1991) відсутня у реєстрі “Словника гідронімів України’’. Її слід розглядати в колі однойменних і одноосновних топонімів різних регіонів Славії: рр. Близна, Близня, Близница в бас. Оки [18, 29, 85, 196], pр. Blizna (дві) у водозборі Одеру [25, 80, 85], віслянські рр. Blizna, Blizianka, озера Blizno [26,156, 531, 432, 580; 253, 432], р. Blizna в бас. Сави [24, 1, 55], с. Близна в кол. Орловськ. губ., с-ще Blizna (губ. Сувальки) [35, 1, 2,403], нп Blizna в Хорватії та Чорногорії [24,84]. Серед населених пунктів України назву Близна мало село на Чернігівщині [33, 1, 2, 403], пор. також мікротопоніми — брід Блізна (с. Людвинівка Овруцьк. р-ну Житомирськ. обл.; Анк., 1988) і брід Близниці (с. Покалів того ж р-ну і обл.; ОКІУМ).

Діалектний слов’янський матеріал, завдяки якому здійснюється реконструкція вихідної праформи досліджуваного гідроніма, а також споріднених назв (з псл.*blizna), функціонує в термінології ткацтва: укр. (поліськ.) близнo “дефект у тканні (на текстилі чи виробах з нього)” [16, 23], близнa, бл\x00B4iзна “помилка при снуванні, коли снувальниця пропускає наступний кілочок і накидає нитку основи на подальший кілочок” [13, 269], частіше близнa, бл\x02C6ізнa, бл’\x00B4ізни, бл\x02C6із’н’a, бл’із’н’a, близ’н’укu “помилка при накиданні основи в нит, коли замість одної нитки у вічко накидається дві, внаслідок чого на полотні утворюється доріжка” [13, 271], (полт.) блезнo “огріх у тканині від помилки при тканні” [7, 1, 72], рос. діал. близна, близня, близёнка, близина “помилка і брак при тканні” [8, 71], близнa “просвіт у тканині, викликаний обриванням нитки при тканні” [5, 2, 32]. Викладений матеріал дозволяє уявити огріхи (близни) на полотні у вигляді доріжок або дірок, пор. діал. контекст: “когда ткём, нитка сорвется, не увидишь, дыра выйдет – бл’uзна” [5, 2, 32].

Інші слов’янські еквіваленти підтверджують цю семантичну характеристику: блр. близнa, блюзьн\x00B4я, блюзнa, блізнa “огріх у полотні, який утворюється при тканні, коли розірвана нитка основи, в результаті чого в тканині на відповідному місці утворюється доріжка” [6, 196], схв. бл``uзна і болг. близнa, п. blizna відомі в аналогічному або близькому значенні. Східнослов’янські мови свідчать про можливість переходу терміна, який нас цікавить, у сферу землеробської термінології, пор. укр. (бойк.) близно “огріх у тканні, оранці” [12, 1, 31], рос. (пск.) близнa і близн\x00B4я “огріх при оранці, косінні та інших роботах” [17, 2, 41]. Безперечно, названі терміни стоять в одному ряду з апелятивами, які перебувають поза вказаними термінологічними сферами: друс. близна “шрам” [19, 1, 114], цсл. близна “зморшка, рубець, знак рани на тілі” [22, 1, 127), укр. блuзна “рана, рубець від рани” [7, 1, 73], п. діал. blizna “слід, що залишився після загоювання рани”, “відмітина, пляма” [29, 2, 267], blizna “знак після рани або нариву”, “знак, пляма; вогнутий знак на дереві по загоюваній рані, після удару; відмітина по листу, що впав”, “рів, канавка в дулі при тильному затворі” [32, 1, 167], ч. blizna “вроджений знак на тілі” [28, 1, 143]. Слово близна має загальнослов’янський характер. Від подання відповідників в інших слов’янських мовах утримаємось, оскільки вони повторюють наведені значення. Слов’янське близна із псл. *blizna правомірно зводиться етимологами до іє. кореня *bhle(i(g- “бити, давити” із семантичним розвитком “бити”\x2192 “шрам, рубець; брак у тканині” [28, 2, 119]. Саме таку семантичну еволюцію підтримує рос. діал. множинна словоформа блuзны “дефект у тесі або взагалі на дереві, коли один шар його відщеплюється” [21, 3, 23] або п. blizna “знак від удару, синець, пошкодження шкіри” [19, 1, 186].

Подальші пошуки спрямовані на окреслення способу номінації гідроніма Близна і споріднених ономастичних одиниць. У колі зафіксованої слов’янської географічної термінології термін близна в значенні “мілина на річці вздовж берега” фіксується в російських новгородських говірках [14, 1, 59]. Цілком можливою є онімізація наведеного географічного терміна, семантика якого не виходить за межі розглянутих слов’янських лексем у значеннях “бити, давити”, “шрам, рубець, синець”, “пропуск, дефект у тканині”. Разом з тим, мотивація досліджуваних основ стає чіткішою, якщо звернути увагу на словенську лексему b(olzen зі значенням “тріщина, щілина”. Ф.Безлай розцінює b(olzen як варіант загальнослов’янського *blizna “шрам, рубець, брак у тканині” [1]. О.О.Шахматов об’єднує словен. b(olzen , b(olzni “тріщина, щілина” з повноголосним словом бoлозни (зустрічається в рос. діал. мові і передає значення ‘‘мозоля суха або кров’яна, набита взуттям або роботою на руках”; [9, 1, 275; ООВС, 12] із *bъlzni [2]. Два праслов’янські варіанти (*blizna “шрам, рана, рубець”, “розрив нитки в тканині” і *bъlznь<*b°lznь “тріщина”, “мозоля”) визнає В.А.Меркулова [3].

Можливо, що псл. *blizna в своєму семантичному розвитку мало адекватне (або досить близьке) значення зі словенським географічним терміном. Виходячи з попереднього семантичного аналізу апелятива близна, найімовірніше припускати, що у власних назвах реалізувалось значення “щілина, ровець, канавка”, пор. п. діал. blizna “рів, канавка в дулі при тильному затворі” [30, 1, 167], а також синоніми, вжиті до п. blizna — d\x00B8ega, pr\x00B8ega, szram, znak, znami\x00B8e [31, 1, 186]. Таким чином, саме така давня семантична орієнтація стала прийнятною для ряду географічних назв Близна, зокрема гідронімів України [4].

Правомірність запропонованого підходу у витлумаченні гідроніма Блuізна не знімає іншого його розв’язання. Можливо, що в гідронімі Блuізна, як і в ряді однойменних слов’янських відповідників, знайшло закріплення дещо інше семантичне навантаження, пор. рос. діал. блuзной, а/я/, о/е/ “близький, той, що перебуває у тісних стосунках з ким-небудь” [5, 2, 33], близность “поблизу” [21, 1, 40], (пск.) блuзность “близькість” [21, 3, 23], (пермськ.) близнуще “дуже близько” [21, 23], близновaтый “короткозорий” [20, 30], укр. (поліськ.) близнавoки (с. Тихоновичі Шорськ. р-ну Чернігівськ. обл.) “короткозорий”, блізнавoкі (с. Мефодівка Середино-Будськ. р-ну Сумськ. обл.) “те саме” [11, 33]. Семантика наведених лексем указує на близьке місцезнаходження одного об’єкта по відношенню до іншого. Пізніше їм стали відповідати “ближні” об’єкти. Наведена лексика, безперечно, споріднена зі східнослов’янськими формами: укр. близ “близька відстань, близенький”, рос. діал. близь “близько розташована місцевість, околиці” [5, 2, 34], при вихідній праформі *blizъ/*blizь. Про етимологічний зв’язок псл. *blizъ і *blizna як і про семантичну розгалуженість останнього неодноразово йшлося в етимологічній літературі [23, 2, 119; 10, I, 208–209], проте про пізніше значення “близький” часто забувають, надаючи перевагу вихідному “бити, тиснути”.

Для поліського гідроніма Блuізна мотивуючою можна вважати саме пізнішу семантику на підставі збереження в поліських говорах географічного терміна бл’\x00B4ізни “двоє (чи більше) дерев, що виростають із спільного кореня, розсоха дерева” [13, 71,73]. Якщо перенести цю семантику в сферу гідрографії, то йдеться про “розсохи”, або “вила”. Семантика плюральної поліської лексеми бл’\x00B4ізни не є унікальною, властивою лише цій архаїчній зоні. У новгородських говірках Росії близна позначає “дві нитки основи, що ідуть поруч”, пор. контекст “Близна — две одинаковые нитки вместе на ткацком станке” [14, 1, 59]. Останній приклад є свідченням розгалуження семантики апелятива близна у давній термінології ткацтва. Розглянута семантика апелятива близна по суті тотожна значенню “близнюк”, пор. укр. дієслово близнuти “народжувати близнюків” [7, I, 73].

Таким чином, існування проаналізованих східнослов’янських форм близна, бл\x00B4ізни дозволяє визнати семантику “близнюки”, “розсоха” для основ географічних назв цього терену рівноправною з давнішою “бити, тиснути”.

Література

Bezlaj F. Etimolo\x0161ki slovar slovenskega jezika: A–J. — Ljubljana, 1976. — T.1. — S. 33.

Шахматов А.А. К истории звуков русского языка // ИОРЯС, 1902. — Т. 7, кн.1. — С. 298.

Меркулова В.А. Народные названия болезней, 1. (На материале русского языка) // Этимология 1967. — М., 1969. — С. 170.

Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). — К., 1998. -С. 44.

Архангельский областной словарь / Под ред. О.Г.Гецовой. —М., 1980–1993. — Вып. 1–8.

Владимирская Н.Г. Полесская терминология ткачества // Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. — М., 1968. — С. 193–280.

Словарь української мови / За ред. Б.Д.Грінченка. — К., 1907–1909. — Т. 1–4.

Громов А.В. Словарь: Лексика льноводства, прядения и ткачества в костромских говорах по реке Унже. — Ярославль, 1992. — 118 с.

Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. — М., 1863–1866. — Т. 1–4.

Етимологічний словник української мови / Під ред. О. С. Мельничука. — К., 1982–1989. — Т. 1–3.

Лисенко П.С. Словник поліських говорів. — К., 1974. — 260 с.

Матеріали до словника буковинських говірок. — Чернівці, 1971–1979. — Вип. 1–6.

Никончук М.В. Матеріали до лексичного атласу української мови: Правобережне Полісся. — К., 1979. — 313 с.

Новгородский областной словарь. — Новгород, 1992. —Вып. 1. — 158 с.

Опыт областного великорусского словаря, изданный вторым отделением Императорской АН. — Спб.: 1852. — 275 с.

Паламарчук Л.С. Словник специфічної лексики говірки с. Мусіївки (Вчорайшенського району, Житомирської обл.) // Лексикографічний бюлетень. — К., 1958. — С. 22–35.

Псковский областной словарь с историческими данными. — Л., 1967–1990. — Вып. 1–8.

Смолицкая Г.П. Гидронимия бассейна Оки. — М., 1976. — 403 с.

Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. — Спб., 1893. — Т. 1. — 1419, 49 с.

Словарь русских говоров Среднего Урала: Дополнения. —Екатеринбург, 1996. — 580 с.