Гігієна дітей та підлітків, Детальна інформація

Площа рекреації (місце для відпочинку учнів під час перерви) повинна складати у школах 0,6 м2 на одного учня. Для рекреації можна використовувати коридори з односторонньою забудовою, які мають ширину не менше ніж 2,8 м.

У кожній школі для організації харчування школярів є їдальня, яка повинна відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам.

Господарську зону рекомендується розміщувати з боку входу у виробничі приміщення шкільної їдальні суміжно з навчально-дослідними зонами, її потрібно забезпечити окремим в'їздом з боку вулиці. Сміттєзбірники розташовуються на відстані не менш ніж 25 м від споруди. Майданчики для розміщення смІттєзбІрників довкола ізолюють щільною смугою зелених насаджень шириною не менше 3 м, вони повинні мати асфальтне або цементоване покриття та під'їзд до них.

Гігієнічні вимоги до дитячих меблів

Меблі дошкільних закладів та шкіл повинні забезпечувати природну фізіологічну позу дитини, при якій робочі операції здійснюються з найменшою затратою енергії м'язів і основних життєво важливих систем.

Залежно від призначення, виділяють три види дитячих меблів:

1) робочі меблі - столи, стільці, шкільні парти, шкільні лави, класні дошки, лабораторні столи, верстати тощо;

2) допоміжні меблі - шафи, вішалки, ящики;

3) меблі для сну та відпочинку - ліжка, дивани, лежанки. Основні групи меблів для дітей дошкільного і шкільного віку, їх

розміри та особливості маркування наведено в таблицях 10.1 та 10.2.

Найкраще основні гігієнічні вимоги щодо шкільних меблів можна прослідкувати на класичній шкільній парті (парта Ерісмана) (рис. 10.3).

Розрізняють такі критерії гігієнічної оцінки шкільних меблів: глибина сидіння, що повинна становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна; диференція (відстань по вертикалі від заднього краю криш від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см; дистанція сидіння (відстань по горизонталі між переднім краєм сидіння та проекцією заднього краю кришки стола на площину сидіння) буває позитивною (коли є проміжок між сидінням і' заднім краєм стола), негативною (коли край сидіння заходить за край стола) і нульовою (коли краї співпадають). Найкраща дистанція - негативна і повинна становити 4-7 см. Дистанція спинки (відстань від спинки стільця до заднього краю кришки стола) по-

1 2

Рис. 10.3. Дистанція сидіння парти:

1 - негативна; 2 - нульова; 3 - позитивна.

Рис. 10.4. Правильна (а) і неправильна посадка (б - сидіння за низьким столом; в, г-сидіння за високим столом).

винна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на 5-6 см. Кут нахилу кришки стола оптимальний у межах від 12 до 15". При невідповідності розмірів шкільних меблів зросту учнів розвиваються порушення постави (рис. 10.4).

Необхідно враховувати, що на поставу впливає також загальна маса книжок, зошитів тощо, а також зручність їх перенесення. Найкращим в цьому відношенні є ранець, який також має вагу. Фізіологічні дослідження опорно-рухового апарату дають можливість встановити допустиму масу щоденного навчального комплекту для учнів 1-2 класів - 1,2 кг, 3-4-х - 2,2 кг, 5-8 -х - 3,2 кг, 9-12-х -3,7 кг включаючи підручники (для початкових класів вагою до 300 г, для середніх та старших класів — до 800 г), зошити, письмові приладдя, ранці тощо.

У майстернях з обробки деревини і металу встановлюють 20 робочих місць. Столярні верстати випускаються з висотою 75,5, 78,0 або 80,5 см, верстати для ручної обробки металу - з висотою 25,0 або 87,0 см. Тому, щоб усунути невідповідність між зростом учнів та робочим місцем, застосовують підставки розміром 55x75 см і висотою 5, 10 та 15 см. Відстань між верстатами в ряду повинна становити не менше ніж 80 см, між рядами - не менше ніж 120 см. Верстати необхідно встановлювати під кутом 45° або перпендикулярно до вікна.

Гігієнічні вимоги до розумової праці учнів

Однією з головних умов забезпечення високої розумової працездатності є міцне здоров'я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні.

Ще видатний фізіолог М.Є. Введенський вважав, що при вмілому розподілі розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний тонус організму. Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко.

Необхідно пам'ятати, що найголовнішою умовою забезпечення високої продуктивності розумової діяльності є поступовість входження, у процес її виконання. Встановлено, що незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин діяльності ступінь ефективності виконання розумової праці значно нижчий, ніж протягом другого і третього проміжків часу такої ж тривалості. Тому недоцільно на першому уроці починати виконувати завдання з найскладніших предметів, адже організм ніби поступово мобілізує та налагоджує відповідні системи на високу функціональну готовність, яка забезпечує наростання інтенсивності інтелектуальної діяльності. Триває цей період, як правило, 40-50 хвилин.

Ще однією обов'язковою умовою забезпечення високої продуктивності праці є рівномірність та ритмічність розумової роботи. Таким чином, реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом усього часу. Саме постійний ритм зумовлює досягнення високого рівня продуктивності праці. Підтримувати високу працездатність неможливо і без правильного чергування праці й відпочинку, а також заміни одних форм діяльності іншими.

Розумова діяльність неможлива без напруження уваги, що, з одного боку, передбачає її зосередження на певних предметах, з іншого - її відхилення на численні суміжні об'єкти, це, у свою чергу, дозволяє одержати додаткові відомості. Отже, дана подвійність процесу уваги породжує відносно швидку втомлюваність. Швидкості втомлюваності протистоїть усвідомлення мети, Інтересу, користі та необхідності роботи, яка виконується, це збуджує й активізує увагу та пам'ять.

Пам'ять людини покликана зберігати одержану інформацію, без чого неможливі подальше розширення та поглиблення уявлень про предмети та явища. Для раціональної організації розумової праці важливо визначити, який тип пам'яті властивий дитині. Виділяють зорову, слухову, моторну та змішану пам'ять.

Зорова пам'ять є найпоширенішим типом і зустрічається у 75-80 % дітей. При наявності саме такої пам'яті у дитини слід мати на увазі такі моменти:

1) у разі сприймання інформації на слух почуте слід коротко фіксувати на папері;

2) вивчаючи навчальний матеріал, треба читати його самому;

3) намагатися використовувати книжки і посібники, що мають ілюстрації, це допоможе краще засвоювати тему;