Лікування ультразвуком, Детальна інформація

Ультразвукові апарати серії УЗТ мають різновидні за формою й площею випромінювачі (ІУТ — випромінювач ультразвуковий терапевтичний), застосовується в залежності від призначення. Із моделей цієї серії апарат УЗТ-101 застосовують для лікування захворювань внутрішніх органів, кістково-м’язової й нервової системи, УЗТ-102 — для лікування стоматологічних захворювань, УЗТ-103—для лікування урологічних захворювань, УЗТ-104 — для лікування очних захворювань, УЗТ-31 — у гінекології.

Апарати. Для лікування ультразвуком використовують ультразвуковий терапевтичний портативний Утп-1-апарат; ультразвуковий терапевтичний стаціонарний Утс-1-апарат; апарати для дерматологічної практики УТП-3, УТП-3 М та ультразвукові апарати вдосконаленої конструкції менших габаритних розмірів УТ-5, УЗТ-101 та ін. До всіх апаратів додаються різні комплекти аплікаторів.

3. Техніка і методика проведення процедур. Періодично слід контролювати потужність ультразвуку вимірювачем потужності ВПУ-3. Положення пацієнта під година процедури залежить від захворювання та ділянки, на яку спрямовується дія.

Розрізняють такі методики впливу ультразвуком: контактну, коли вібратор безпосередньо торкається поверхні, та підводну. Кожну з їх можна проводити з використанням рухомої (лабільної) або нерухомої (стабільної) методики.

Оскільки повітря створює перешкоду для поширення звукових коливань, те для хорошого їх проникнення при контактній методиці шкіру всієї ділянки впливу змащують гліцерином з водою, вазеліновою або парафіновою олією.

У разі використання рухомої методики аплікатором спочатку виконують повільні погладжуючі лінійні рухи, а потім колові. Поверхня аплікатора має щільно прилягати до шкіри.

У разі застосування нерухомої методики аплікатор під година процедури перебуває вся година в одній ділянці. Тривалість та інтенсивність впливу мають бути меншими, ніж у разі застосування рухомої методики. Нерухомою методикою користуються рідко, щоб уникнути перегрівання тканин та появи болю.

Використовуючи підводну методику, відповідну кінцівку та вібратор занурюють у ванночку з підігрітою до +32...+36° С прісною водою (така вода містить менше бульбашок газу). Вібратор установлюють нерухомо або переміщують його під водою вздовж ділянки впливу на відстані 1—2 див від неї.

Вплив може бути прямий або непрямий. У першому випадку впливають безпосередньо на відповідні органи і тканини (м'язи, суглоби тощо), в іншому— на уражений орган через відповідні рефлекторні зони (корінці спинного мозку та симпатичні вузли — сегментарний вплив).

Для дії на окремі ділянки тіла (око, верхньощелепна пазуха, ніс тощо) застосовують додаткові насадки, або тубуси, прикріплені до вібратора і наповнені водою.

Процедури ультразвуку виконують на обмежених ділянках тіла, що мають площу в середньому 150—200 см2. Якщо виникає необхідність впливу на велику поверхню, її поділяють на окремі полючи, впливаючи по черзі на 2—3 поля.

Процедури дозують за інтенсивністю ультразвуку та їх тривалістю. Інтенсивність вимірюють у ватах на 1 см2 поверхні аплікатора (Вт/см2). Слабкою звичайно вважають інтенсивність 0,2—0,4 Вт/см2, середньою — 0,6 — 0,8 Вт/см2, сильною — 0,9—1,2 Вт/см2. Тривалість ультразвукової процедури, як правило, залежить від площі поля: вона становить 5—17 хв., але не більше як 10—15 хв. на всі полючи. Процедури призначають через день, на курс 10—15 процедур. При стабільній методиці інтенсивність ультразвуку знижують до 0,05—0,02 Вт/см2, а тривалість процедури зменшують.

Після закінчення процедури з аплікатора видаляють контактну речовину, витирають його насухо і закріплюють на бічній стінці апарата.

Щоб уникнути інтенсивної теплової дії ультразвуку, особливо під година використання нерухомої методики, ультразвук посилають окремими імпульсами через певні проміжки години (імпульсний режим).

Великого поширення набуло застосування ультразвуку в поєднанні з деякими лікарськими речовинами у вигляді емульсії, що одночасно є контактним середовищем — ультрафонофорез. У цих методиках замість вазелінової олії контактним середовищем можуть бути відповідні розчини та мазі (гідрокортизон, преднізолон, анальгін, біцилін тощо). Дія ультразвуку посилюється фармакологічним впливом відповідного лікарського препарату.

Ультрафонофорез з гідрокортизоном застосовують у хворих із вираженим алергічним компонентом.

Залежно від загального стану організму, інтенсивності та характеру патологічного процесу ультразвук призначають щоденно, рідше — через день. Під година лікування ультразвуком слід утриматися від застосування рентгенорадіотерапії. Ультразвукові процедури можна поєднувати з лікувальною фізкультурою, а у вільні дні — з ваннами.

Враховуючи ті, що післядія ультразвукових процедур є тривалою, не рекомендується повторювати курс процедур раніше ніж через 3—5 міс.

Показання. Деформуючий артроз, міжхребцевий остеохондроз, радикуліт, плечелопатковий періартрит, хвороба Бехтерєва, бурсит, контрактура Дюпюітрена (початкова стадія), невралгія, неврит, травми суглобів, периферичних нервів, рубці та спайки поверхневих і глибоких тканин, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (за винятком перфоруючих і кальозних виразок), астматичний бронхіт, нейродерміт, мастит, деякі гінекологічні та хвороби очей.

Протипоказання. Злоякісні пухлини, хвороби крові, схильність до кровотеч, вагітність, гіпертонічна хвороба III стадії, виражений атеросклероз, коронаросклероз, артеріальна гіпотонія, діенцефальний синдром, різко виражені психоневрози, захворювання центральної нервової системи, у тому числі порушення мозкового кровообігу, сифіліс, цукровий діабет, тромбоз, застій у венах таза.

Ультразвуком не слід діяти на ділянку голови, серця, виразку шлунка, яка кровоточити, вагітну матку.

5. У механізмі дії ультразвуку на організм головешці значення мають механічний, тепловий і фізико-хімічний фактори. Механічний фактор, який спричиняється змінним акустичним тиском, виявляється своєрідним «мікромасажем» на клітинному і субклітинному рівнях. При цьому відбувається підвищення проникності клітинних мембран, гістогематичних бар'єрів та посилення проникнення речовин через шкіру; має значення і деполімеризуюча дія ультразвуку на гіалуронову кислоту. Виникає активація електрокінетичних (електрокапілярних) явищ, що спостерігаються на межі середовищ з різним акустичним опором і мають велике значення при фонофорезі. З'являються акустичні мікропотоки в протоплазмі, переміщення внутрішньоклітинних включень, зміна їх просторового взаємо-положення, що викликає стимуляцію функції клітинних елементів і клітини в цілому.

Тепловий фактор ультразвуку пов'язаний із поглинанням енергії ультразвукових хвиль і перетворенням її в тепло. Раніше в разі використання великих інтенсивностей ультразвуку спостерігали значне підвищення температури тканин, і тому цей фактор вважали найважливішим у механізмі дії ультразвуку. При використанні невеликих інтенсивностей і лабільної методики впливу значного підвищення температури тканин не спостерігається. Нині, не заперечуючи значення теплового фактора, за ним не визначають головного значення. Наслідком теплової дії ультразвуку можна вважати зміну дифузних процесів, швидкості біохімічних реакцій, виникнення температурних градієнтів, що врешті-решт проявляється в життєдіяльності озвучених тканин.

Фізико-хімічний фактор ультразвуку виявляється зміною біохімічних реакцій і біофізичних процесів; у генeрації вільних радикалів, активації окисно-відновних процесів, утворенні біологічно активних речовин, зміні рН, підвищенні колоїдів клітини. Різні аспекти біологічної дії ультразвуку взаємопов'язані. Вплив ультразвукових коливань на фізико-хімічні і біофізичні процеси тісно переплітається з механічним і тепловим компонентами його дії.