Українські лікарські організації в діаспорі, Детальна інформація

Світова федерація українських лікарських товариств (СФУЛТ) створена 1977 року з ініціативи Українського лікарського товариства Північної Америки. Першим президентом СФУЛТ був др. Роман Осінчук (Нью-Йорк), після нього – др.Ахіль Хрептовський (Чікаго), який першим у 1989 р. нав’язав контакт з лікарями України. Від 1992 до 2000 року СФУЛТ очолював др.Павло Джуль (на сьогодні Почесний Президент, Детройт). У 2000 році вперше президентом СФУЛТ обраний лікар з України – Любомир Пиріг (академік Академії медичних наук, член-кореспондент Національної академії наук, заслужений діяч науки і техніки України, Київ).

Перший конгрес СФУЛТ відбувся у Мюнхені (1984), другий – у Відні (1988). Від 1990 року що два роки конгреси відбуваються в Україні: 1990 – Київ-Львів, 1992 – Харків, 1994 – Дніпропетровськ, 1996 – Одеса, 1998 – Ужгород, 2000 – Львів-Трускавець. ІХ-й конгрес передбачається 2002 року в м. Луганську.

На конгресах обговорюються питання організації медичної допомоги, освіти, наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, лікарі різних країн діляться знаннями й досвідом про нові методи діагностики та лікування в різних галузях медицини (традиційні розділи програм конгресів). Крім цього, обговорювалися питання безпеки праці та профпатології, охорони материнства і дитинства, інфекційних хвороб, лікарської етики і деонтології, розвитку курортів в Україні та інші.

Видаються праці конгресів, їх робота освітлюється засобами масової інформації, учасники приймають рекомендації, звернення до лікарської громадськості, владних структур Української держави.

Участь в конгресах беруть від 60 до 150 представників крайових організацій СФУЛТ, 350-450 лікарів, учених-медиків України.

Крайові організації СФУЛТ на сьогодні існують в Австралії, Австрії, Болгарії, Великобританії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, США, Україні, Чехії. Донедавна українські лікарські товариства були, крім цього, в Аргентині, Бразилії, Венесуелі.

3. Всеукраїнське Лікарське Товариство (ВУЛТ)

Початок орґанізованого руху українських медиків нових часів розпочинався з Медичної комісії Народного Руху України. Рухівці-медики С.Гаврилюк, В.Городинський, В.Івасюк, С.Нечаїв, Л.Пиріг, О.Ціборовський та інші за активної участі В.Маргітича з УГС почали гуртуватися з 1989 року. Поволі почала визрівати ідея створення патріотичної професійної орґанізації українських медиків. Утворився орґкомітет по створенню Української Медичної Асоціації (УМА) у складі Сергія Гаврилюка, Валерія Городинського, Едвіна Задорожного, Людмили Максимець, Віктора Маргітича, Олега Мусія, Станіслава Нечаєва, Любомира Пирога, Олекси та Людмили Соколюків, Костянтина Тринуса, Олега Ціборовського та інших патріотів-медиків. Був написаний проект Статуту та Проґрами УМА, були розповсюджені листівки-відозви по лікарнях Києва і, користуючись депутатськими правами (в умовах колишнього СССР!), були здійснені публічні звернення через ґазети до лікарів України депутатами С.Нечаєвим та Л.Пирогом. (див.: “Вечірній Київ” №118 (13933) від 25 травня 1990р.)

27 травня 1990р. у малій залі НДІ ортопедії та травматолоґії (вул.Воровського 27) відбулася Перша (установча) конференція Київської крайової орґанізації Української Медичної Асоціації (УМА) – Київської Медичної Асоціації (КМА). На конференції було зареєстровано 112 представників від 47 медичних установ м.Києва. Правління КМА було обрано у складі: 1) Гелія Аронова, 2) Сергія Гаврилюка, 3) Валерія Городинського, 4) Едвіна Задорожнього, 5) Віктора Маргітича, 6) Олега Мусія, 7) Станіслава Нечаєва, 8) Любомира Пирога, 9) Костянтина Тринуса, 10) Олега Ціборовського, 11) Валерія Чмиря. Головою Київської УМА був обраний проф. Пиріг Л.А.

30 червня 1990р. у великій залі НДІ (науково-дослідного інституту) ортопедії та травматолоґії (вул.Воровського 27) відбувся Перший (установчий) з’їзд Української Медичної Асоціації, у якому взяли участь 146 делеґатів, що репрезентували лікарів із 17 областей України. На з’їзді назву “УМА” було змінено на “ВУЛТ” (Всеукраїнське Лікарське Товариство), з одного боку, оскільки медсестри та інші середні медпрацівники не виявили громадської активності, а з іншого боку також із ознаки на традицію існування лікарських товариств у Києві та Львові в дорадянські часи і наявності Світової Федерації Українських Лікарських Товариств у Вільному Світі, які збереглися в діаспорі після розгрому Українських Лікарських Товариств у підсовєцькій Україні. Президентом ВУЛТу був обраний проф. Любомир Пиріг, депутат Верховної Ради УРСР (націонал-демократична Народна Рада). Правління ВУЛТу було обрано у складі: /киян/: (1) Костянтина Тринуса (голова), (2) Євґена Білинського, (3) Валерія Городинського, (4) Едвіна Задорожнього, (5) Людмили Максимець, (6) Віктора Маргітича, (7) Станіслава Нечаєва, (8) Олексія Соколюка, (9) Івана Солоненка, (10) Олега Ціборовського, (11) Валерія Чмиря, (12) Левка Шевчика; /львів’ян/: (13) Юрія Дашо, (14) Олександра Кіцери; /тернополянина/ (15) Юрія Калінобродського; /іванофранківки/ (16) Лесі Попиль; /лучанина/ (17) Юрія Шаварова; /миргородчанина/ (18) Віктора Харченка; /одесця/ (19) Володимира Поґорєлова (Погорілого). Ревізійна комісія була обрана у складі: /киян/ (1) Олега Мусія та (2) Сергія Гаврилюка, і /іванофранківця/ (3) Олеся Олійника. (див.: ґазети "Вечірній Київ" №165 (13980) від 19 липня 1990 р. та "Літературна Україна" №30 (4387) від 26 липня 1990 р.)

Невдовзі вийшов перший номер “Вісника Всеукраїнського Лікарського Товариства” (Київ, 1990).

3-16 серпня 1990р. вперше на Батьківщині (Київ (3-10 (4-9)) - Львів (11-16)) відбувся ІІІ Конґрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (СФУЛТ) і вперше разом із українськими лікарями України (Української РСР), на якому ВУЛТ був прийнятий до СФУЛТу.

24-30 травня 1991р. у м.Івано-Франківську відбувся I Європейський Конґрес Українських Лікарських Товариств (ЄКУЛТ) у якому взяли активну діяльну) участь ВУЛТ та УЛТК.

24 лютого 1992р. ВУЛТ було нарешті зареєстровано Міністерством Юстиції України, реєстраційний №209.

8-14 (9-13) серпня 1992р. у м.Харкові відбувся IV Конґрес СФУЛТ. У підготовці з’їзду найбільш активну участь взяло Харківське Лікарське Товариство на чолі з його Головою проф.Людмилою Порохняк.

7 листопада 1992р. відбувся Другий всеукраїнський з’їзд ВУЛТу у м.Ужгороді та наукова конференція “Природні чинники в санаторно-курортному лікуванні”. Президентом ВУЛТ повторно було обрано п.Любомира Пирога.

30 липня 1993р. ВУЛТ було перереєстровано.

Восени 1993р. у приміщенні Музею медицини України (Київ, вул. Лєніна /нині - Б.Хмельницького/ 37) силами ВУЛТу та УЛТК була проведена конференція “Медицина і українська культура”.

4. Визначні особистості лікарських організацій за кордоном

Якщо говорити про інших визначних лікарів української діаспори, то варто згадати Пундія Павла Йосиповича.

Найактивніший діяч української медичної діаспори, лікар загальної практики, дійсний член НТШ Павло Йосипович Пундій народився 14 квітня 1922 року у селі Косові Чортківського району. Вже змалку хлопець виявляв здібності та наполегливість у навчанні. Після закінчення української гімназії (Чортків, Станиславів), у важкі роки німецько-фашистської окупації йому вистачило наснаги здобувати медичну освіту на медичних фахових курсах у Львові. Тут він познайомився з професором М.Панчишиним, слухав лекції відомого історика медицини Вітольда Зембіцького. Був близьким до національно-визвольних організацій. Щоб уникнути репресій комуністичної влади, змушений емігрувати на захід. Йому вдалося успішно закінчити медичний факультет в Ерлянгені (Німеччина).

1950 року переїхав до США, де після дворічної шпитальної практики нострифікував диплом та працював у Чикаго залізничним лікарем до 1988 року.

Брав активну участь у громадському житті української діаспори, в діяльності Українського лікарського товариства.

Слід відзначити подвижницьку працю Павла Пундія – збирання біографічних і бібліографічних матеріалів про українських лікарів у краю та на еміграції.

Вивчаючи і висвітлюючи історію українського лікарського руху в еміґрації, д-р П. Пундій добре усвідомлював, що такий рух може бути дієвим і плідним тільки за умови монолітного згуртування, створення професійних і широко-масштабних організацій. Тому завжди найпильнішу увагу приділяв висвітленню діяльности таких товариств, обєднань і організацій. А їх на еміґрації виникло чимало, досить назвати хоча б Спілку Українських Лікарів, Світову Феде-рацію Українських Лікарських Товариств, Українське Лікарське Товариство, Медичну Громаду... Цей перелік, безумовно, можна продовжити.

Опублікував близько 200 біографічних нарисів на сторінках “Лікарського вісника”. Він є також автором ряду науково-історичних статей про українські лікарські організації в Україні та в діаспорі.

Павло Пундій – дійсний член НТШ. У результаті його співпраці з Лікарською комісією НТШ у Львові вийшли в світ двотомний біобібліографічний довідник “Українські лікарі”.

Як меценат, надає щедру матеріальну підтримку українським медичним виданням, підтримує видання “Лікарського збірника” та “Народного здоров’я”. Багато років є меценатом “Енциклопедії українознавства”, співпрацює з Державною науковою медичною бібліотекою України в Києві, входить у редакційну раду журналу “Агапіт”, публікує в ньому цікаві матеріали.

Також у житті українських лікарських громад приймав важливу участь академік Горбачевський Іван (15.05.1854-24.05.1942). Народився Іван Горбачевський 15 травня 1854 року в селі Зарубинці на Збаражчині. Вісімнадцятилітнім закінчив Тернопільську гімназію, де входив до гуртка “Громада”. Згодом вивчав медицину у Віденському університеті. Під час студій займався громадською працею: двічі був головою студентського товариства “Січ”, розпочав наукові дослідження з медичної хімії.

У 1877 році І.Горбачевський закінчив Віденський університет зі ступенем доктора всіх лікарських наук. Працював у Відні в Хімічному, згодом - у Фізичному інститутах.