Оптимальні програми обчислення виразів, Детальна інформація

Зміст

Вступ 3

§ 1. Основні положення 4

§ 2. Перевірка правильності виразів 13

§ 3. Оцінка складності алгоритмів 16

§ 4. Оптимізація програм 19

§ 5. Результати і висновки 23

Література 24

Додаток 1. Програмна реалізація алгоритмів POSTFIX та ІТР 25

Додаток 2. Програмна реалізація простого компілятора виразів 29

Вступ.

В наш час електронно-обчислювальні машини та інформаційні технології стали невід’ємною частиною промисловості та міцно ввійшли в побут простих громадян. І хоча сучасні комп’ютери здатні виконувати набагато складніші задачі ніж могли їхні пращури з 60-х років двадцятого століття, все рівно математична обробка інформації була, є і в майбутньому буде основою їх роботи. Кожен найсучасніший комп’ютер - чи він застосовується для обробки зображень, чи для проектування автомобілів, чи виступає в ролі ігрового автомату - все рівно, в першу чергу, він є обчислювальною машиною. Арифметичні та логічні вирази є невід’ємною частиною практично всіх, навіть вузькоспеціалізованих, комп’ютерних програм і тому потрібно мати у наявності алгоритми, які розпізнають і обчислюють їх якомога швидше і ефективніше. Тема обчислення виразів проходить через більшу частину програмування; з нею пов’язані синтаксис і семантика алгоритмічних мов, компіляція, формальні мови, структури даних, логіка, рекурсія і обчислювальна складність. Тому наукові розробки даного напрямку є важливими не тільки зараз - вони збережуть свою актуальність і в майбутньому.

Яка ж мета ставилася при написанні даної роботи ? Серед основних цілей можна назвати слідуючі:

систематизувати та узагальнити існуючі на даний час відомості з теорії аналізу та обчислення виразів;

виявити корисні з практичної точки зору критерії оптимальності програм та розглянути ефективність різних алгоритмів обчислень відносно цих критеріїв;

розглянувши сильні та слабкі сторони кожного алгоритму визначити клас задач, на яких цей алгоритм має переваги перед іншими;

намітити основні способи оптимізації.

Оскільки критерієм істини є практика, то не менш важливим моментом даної дипломної роботи є практична реалізація алгоритмів обчислення виразів на одній з мов програмування і перевірка на практиці ефективності методів оптимізації.



§1. Основні положення.

Існує принаймні три різні способи означення арифметичних виразів. Підручники з програмування для початківців, як правило, подають їх на прикладах. Цілком логічна основа цього підходу полягає в тому, що можна навчитися писати правильні вирази, переглянувши достатню кількість прикладів. Це у великій мірі схоже на навчання деякої не рідної для людини іноземної мови. Так як було відмічено, що більшість програмістів використовують в своїх програмах доволі прості вирази, то цей підхід у більшості випадків виявлявся цілком прийнятним.

Більш формальний підхід полягає в тому, що синтаксис і семантику арифметичних і логічних виразів задають за допомогою контекстно-вільних правил перетворення, як це зроблено в описі Алголу. Проміжний підхід, зберігаючи деяку долю математичної точності визначень і в значній мірі розрахований на інтуїцію, полягає у визначенні цих виразів індуктивно або рекурсивно.

Арифметичний вираз індуктивно визначається наступним чином:

Довільна змінна є арифметичним виразом.

Довільна константа є арифметичним виразом.

Довільне посилання на арифметичну функцію є арифметичним виразом.

Якщо Х – арифметичний вираз, то (Х) – теж арифметичний вираз.

Якщо Х і У обидва є арифметичними виразами, то арифметичними виразами також будуть (Х+У), (Х-У), (Х*У), (Х/У), (Х^У).

Жоден об’єкт не є арифметичним виразом, якщо той факт, що він є арифметичним виразом не слідує з скінченого числа застосувань правил 1 – 5.

Це означення дає набір ефективних правил, придатних для побудови довільного арифметичного виразу в термінах змінних, констант, посилань на функції і операцій +, -, *, /, ^.