Порушення спінального кровообігу. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика лікування, Детальна інформація

За сприятливого перебігу захворювання та зменшення явищ ішемії неврологічні симптоми піддаються зворотному розвитку. Однак у хворих спостерігаються стійкі залишкові явища у вигляді парезів та порушеннь чутливості.

Геморагічні порушення спінального кровообігу включають гематомієлію (крововилив у сіру речовину спинного мозку) та гематорахіс (крововилив під оболонки спинного мозку).

Повільно прогресуючі (хронічні) ішемічні порушення спінального кровообігу отримали назву дисциркуляційної ішемічної мієлопатії, або вертеброгенної мієлопатії. Для них характерні певні клінічні синдроми:

аміотрофічний, який супроводжується млявими парезами рук

та ніг, міотрофіями, фібрилярними посмикуваннями м'язів. Захворювання нагадує хронічну форму поліомієліту або бічний аміотрофічний склероз;

спастичний синдром включає нижній спастичний парапарез;

синдром сирингомієлії та задніх стовпів виникає у випадку

порушення кровопостачання у системі задніх спінальних артерій.

Для всіх клінічних форм мієлопатії характерним є переважання рухових розладів над чутливими.

Лікування. У гострому періоді минущих порушень спінального кровообігу та ішемічного спінального інсульту обов'язкове дотримання суворого ліжкового режиму.

Використовують засоби, які нормалізують серцеву діяльність, артеріальний тиск, покращують мікроциркуляцію (реополіглю-кін, пентоксифілін, плавікс, діпірідамол), кровопостачання (кавінтон, серміон, ксантинолу нікотинат), метаболізм нейронів тканини спинного мозку (пірацетам, церебролізин, актовегін, сол-косерил), запобігають набряку спинного мозку (манітол, фуросемід, гліцерин). При показаннях застосовують глюкокор-тикоїди (дексаметазон, преднізолон), антигістамінні засоби (та-вегіл, супрастин, діазолін), вітамінотерапію. Іноді використовують гепарин у малих дозах, фраксипарин.

Для профілактики вторинної інфекції призначають антибіотики та сульфаніламіди. При спінальних порушеннях дихання застосовують штучну вентиляцію легенів. Хворі з патологією аорти потребують хірургічного лікування.

У відновному періоді застосовують антихолінестеразні засоби (прозерин, нівалін), міорелаксанти (сирдалуд, мідокалм, бак-лофен, меліктин), фізичні методи лікування, масаж, лікувальну фізкультуру.

На стадії залишкових явищ спінального інсульту рекомендують санаторно-курортне лікування (Саки, Євпаторія, Хмельник, Миронівка), застосування грязевих аплікацій та ванн.

Догляд. Необхідно ретельно слідкувати за шкірою, за чистотою натільної та постільної білизни, не менше двох разів на день вмивати та підмивати хворих, обережно годувати з ложечки та напувати з поїльника.

Слід контролювати тазові функції, попереджувати натяг паралізованих м'язів і розвиток контрактур, часто повертати хворого, укладати паралізовані кінцівки у найкращому фізіологічному положенні з використанням валиків під колінні суглоби та підошви, застосовувати перкусійний масаж з метою профілактики пневмонії, проводити УФО ділянок, які постійно травмуються.

При затримці сечовипускання продиться катетеризація сечового міхура з постійним промиванням антисептичними розчинами (2% колларгол, протаргол, 5% фурацилін) для запобігання циститу та висхідного поширення інфекції. З метою профілактики пролежнів протирають шкіру камфорним спиртом, використовують функціональні ліжка зі спеціальними матрацами. При появі пролежнів — мазеві пов'язки (мазь каланхое, Мазь Вишневського), асептичні присипки. Некротизовану тканину видаляють хірургічним шляхом.