Паскаль: лексика, вирази, семантика, Детальна інформація

I

Ue

i

u

O

|

Tеального чи уявного об'єкта, або його окремої характеристики, що може перебувати в різних станах. Змінна звичайно позначається ім'ям, наприклад, у другому законі Ньютона a=F/m у фізиці імена m, a, F позначають змінні величини – масу тіла, прискорення його руху, та силу, що діє на нього. Як правило, змінна в міркуваннях ототожнюється з її ім'ям, і це не призводить до непорозумінь. Проте, ми майже завжди будемо відрізняти позначення від того, що ним позначено.

У програмуванні змінна також є представником об'єкта, але "міркує" тепер комп'ютер, тому змінна – це ділянка пам'ятіі, що своїми станами подає стани об'єкта.

У програмах мови Паскаль (та інших мов високого рівня) змінні позначаються іменами, або ідентифікаторами. Імена можна вибирати будь-які, крім службових слів. Наприклад, ABRACADABRA, temperature, number, f1234qq тощо. У багатьох діалектах імена різняться тільки по перших восьми символах, наприклад, імена abcdefgh1 і abcdefgh2 невідрізнювані.

Змінна величина у математиці вважається заданою, якщо визначено множину значень, які вона може приймати. У Паскаль-програмі змінна задається означенням, де записується її ім'я й тип:

var ім'я : ім'я типу;

наприклад,

var temperature : integer;

або

var even : boolean;

Ключове слово var є скороченням англійського variable – змінна). Кілька однотипних змінних можна означити разом, указавши їх імена через кому:

var a, b, c: integer;

Тип змінної задає множину її можливих значень, і операції, застосовні до них. Наприклад, цілі значення змінної temperature можна до чогось додавати або від чогось віднімати, а до значень змінної even можна застосовувати операцію заперечення, але не навпаки.

Кожна ділянка пам'яті має в комп'ютері щось на зразок номера – адресу. Саме адресою вказується ділянка пам'яті в машинній програмі. Ім'я змінної, записане в Паскаль-програмі, в результаті трансляції перетворюється на адресу деякої ділянки пам'яті програми. При виконанні програми ця ділянка і є тією змінною, чиє ім'я записано в програмі. Ми кажемо, що ім'я змінної вказує, або посилається на ділянку пам'яті під час виконання програми, або що ділянку поставлено у відповідність імені (рис.2.2).

Проте поки незрозуміло, звідки в змінних беруться значення. Зараз дізнаємося.

3.2. Оператор присвоювання

Оператор присвоювання має вигляд:

ім'я змінної := вираз

(знак присвоювання ":=" – це лексема, яку не слід плутати зі знаком порівняння "="). Оператор присвоювання позначає:

1) обчислити значення виразу, записаного праворуч;

2) записати це значення в змінну, позначену ім'ям.

Отже, описані дії є семантикою оператора присвоювання.

Приклад. Якщо ім'я z означено як var z : integer, то оператор присвоювання z:=11*(10+1) позначає обчислення значення 121 і запис його в змінну з ім'ям z. Після його виконання змінна з ім'ям z має значення 121.\xF0E7

Пара вигляду (ім'я, значення) називається станом змінної, наприклад, (z,121) – стан змінної z після виконання оператора присвоювання. Таким чином, після присвоювання змінній нового значення її стан змінюється.

Оператори присвоювання (і не тільки вони) в програмі записуються один за одним і відокремлюються роздільником ";", наприклад, z:=1; t:=2 (звичайно, за умови, що z і t означено як імена змінних типу integer). Оператори, записані один за одним, утворюють послідовність операторів. Кожен з них задає зміну стану хоча б однієї зі змінних.