Паскаль: точка повернення, підстановка аргументів, зберігання змінних, Детальна інформація

Readln(a, b, h);

n:= trunc((b-a)/h);

for k:=0 to n do

begin x:=a+k*h; writeln(x, ' ', sh(x)) end;

for k:=0 to n do

begin x:=a+k*h; writeln(x, ' ', ch(x)) end;

for k:=0 to n do

begin x:=a+k*h; writeln(x, ' ', th(x)) end;

Достатньо нудно. Якби в нас була підпрограма (процедура) з ім'ям tabf, параметризована не тільки відрізком і відстанню між точками, але також і функцією, то замість трьох циклів достатньо було б написати лише

tabf(sh, a, b, h); tabf(ch, a, b, h); tabf(th, a, b, h);

Займемося написанням процедури tabf. Нехай f буде ім'ям параметра, що позначає функцію, яка табулюється; імена й зміст інших параметрів очевидні. Для початку маємо

procedure tabf( означення параметра f; a, b, h : real);

var k, n : integer; x : real;

begin n := trunc((b-a)/h);

for k:=0 to n do

begin x:=a+k*h; writeln(x, ' ', f(x)) end;

end;

Уточнимо тепер означення параметра f. У стандарті мови Паскаль воно мало б вигляд заголовка функції, ім'я параметра в якій не має значення, наприклад,

function f(xxxx : real) : real.

Зауважимо, що функції sh, ch і th слід було б означити з аналогічними заголовками, тобто, наприклад,

function sh(x : real) : real.

Отже, заголовком процедури було б

procedure tabf(function f(xxxx : real) : real; a, b, h : real);

Якби f була не функцією, а процедурою, ми записали б відповідно

procedure tabf( procedure f(…);…)…

У стандарті мови Паскаль параметри-підпрограми можуть мати параметрами тільки параметри-значення, а параметри-змінні та підпрограми не допускаються. Втім, параметр-підпрограма може й зовсім не мати параметрів.

У мові Турбо Паскаль типи параметрів у заголовках підпрограм можна задавати тільки іменами. Інші вирази заборонені. Тому тут потрібно заздалегідь означити тип підпрограми і використовувати його в заголовку tabf:

type typfun = function (xxxx : real) : real; {ім'я функції відсутнє ! }

procedure tabf( f : typfun; a, b, h : real);

Однією з особливостей роботи з системою Турбо Паскаль є використання так званих директив транслятора. Вони записуються в коментарі з символом $ на початку і задають спеціальні режими роботи транслятора. Не поринаючи у подробиці, скажемо лише, що якщо підпрограма використовується як аргумент у викликах інших підпрограм, то перед нею треба написати директиву {$F+}, а після – {$F-}. У нашому прикладі означення імен функцій sh, ch і th слід узяти в "директивні дужки":