Інформаційні системи і технології в фінансах, Детальна інформація

Кількість та склад технічних засобів, що використовуються, визначається інтенсивністю і обсягами інформаційних потоків, режимами роботи і часовими особливостями реалізації функцій банківської системи. Зростання складу і обсягів банківських послуг, числа філіалів, клієнтів і зв’язків примушує банки купляти та встановлювати потужніші комп’ютери і краще розвинене технічне забезпечення. Широко поширені мережні банківські технології. Мережний парк стає все різноманітнішим. Потрібно відмітити також і прискорений розвиток засобів міжбанківської телекомунікації.

Основою сучасного підходу технічних рішень в побудові інформаційних технологій банків є архітектура “клієнт - сервер”. Вона передбачає організацію технічного забезпечення і розподіл обробки інформації між двома компонентами, які відповідно називають клієнтом (робочою станцією) і сервером. Обидві частини виконуються на різних по потужності комп’ютерах, об’єднаних мережею. У цьому випадку клієнт посилає серверу запити, а сервер їх обслуговує. Така технологія реалізована на професійних системах керування базами даних, які мають спеціальну мову структурованих запитів.

Одним з варіантів реалізації технології “клієнт - сервер” є її трьохрівнева архітектура. В мережі повинні бути присутні не менше трьох комп’ютерів: клієнтська частина (робоча станція), сервер прикладних процесів та сервер бази даних. В клієнтській частині організується взаємодія з користувачем (користувацький інтерфейс). Сервер прикладних процесів проводить бізнес - процедури для клієнтської частини. Сервер бази даних обслуговує бізнес – процедури, які відіграють роль клієнтів. Гнучкість такої архітектури полягає в незалежному використанні і заміні обчислювальних і програмних ресурсів на всіх трьох рівнях.

Для підвищення надійності, стійкості до відмов технічних рішень в банківських автоматизованих системах практикується об'єднання серверів в групи (кластери). В такому випадку ресурси і навантаження розподіляються між серверами (вузлами системи) так, що користувач не знає, з яким конкретно сервером він працює в даний момент, а використання технічних засобів в цьому випадку виявляється найефективнішим.

Телекомунікаційна архітектура в автоматизованих технологіях банків визначає набір та структури підсистем технічного забезпечення, які повинні забезпечувати різноманітні типи взаємодії для всіх прикладних пакетів (модулів) автоматизованої банківської системи. Можливості архітектури узгоджуються з вимогами роботи банку, які визначаються його бізнес – процесами. Передбачається взаємодія банку із зовнішніми фінансовими та інформаційними структурами, з розрахунково-кліринговими палатами та центрами, біржами, віддаленими клієнтами та іншими банками. Телекомунікаційне забезпечення бізнес – процесів створюється з врахуванням обслуговування своєї корпоративної мережі і доступу в будь-які інші локальні чи глобальні мережі. Через відсутність стандартів на прикладне забезпечення зв’язок із зовнішніми організаціями (наприклад, автоматизованими робочими місцями інших організацій) здійснюється через шлюзи, які забезпечують вихід на лінії комунікацій пошти чи телексу.

Корпоративні мережі того чи іншого банку відіграють роль транспортної основи, на якій будується вся телекомунікаційна архітектура. В даній ділянці реалізується множина рішень для ліній будь-якої якості, враховуючи захист транспортного рівня та керування ним. Реалізація функціонально повного набору банківських телекомунікацій дозволяє створювати єдиний інформаційний простір. Сьогодні цілком реально можна провести інтеграцію відділень, філіалів з всіма прикладними пакетами банківських послуг, щоб забезпечити доставку послуг в будь-яке місце вимоги і в будь-який час в режимі OFF-LINE (регламентованому зв’язку) чи ON-LINE (безпосередньому зв’язку). Таким чином телекомунікаційні системи дозволяють вирішувати найважливіші задачі автоматизації – від чисто технічних (наприклад, забезпечення оптимальної продуктивності і прозорості взаємодії бізнес – процесів) до функціональних на найвищому рівні банківського обслуговування.

Використання локальних, регіональних і глобальних мереж в автоматизованих банківських системах висуває підвищені вимоги до їх надійності, а також до захисту і цілісності даних. Рівень готовності і стійкості до відмов мережних засобів повинен бути достатньо високим, щоб виключити можливість порушення працездатності при виході з ладу одного з мережних компонентів.

На завершення потрібно відзначити, що використання інформаційних технологій в сфері маркетингу, фінансів та кредиту - одна з найгірше вивчених галузей в нашій країні. В той же час розвиток господарської самостійності організацій і наявність прямих економічних зв’язків, як з вітчизняними організаціями, так і з закордонними фірмами та банками роблять невідкладним питання створення сучасної інформаційної інфраструктури.

Штучний інтелект.

Умови виникнення.

При вирішенні будь-якої задачі управління здійснюється обробка інформації на рівні спеціаліста з можливим залученням засобів комп’ютерної обробки. Інформаційне забезпечення повинне забезпечити ефективність обміну інформацією між керівництвом і об’єктом управління. В склад інформаційного забезпечення, звичайно, включають дані, які характеризують різнобічну діяльність підприємств, нормативні та законодавчі акти, що впливають на процеси господарювання, засоби їх формалізованого опису, програмні засоби ведення і підтримки баз даних. Швидкі зміни в політичній та економічній сферах країни ще більше підкреслили роль своєчасного інформаційного забезпечення для управління виробництвом. Економічні моделі діяльності часто визначаються не стільки інтересами власника виробництва, а і в значній мірі формуються під впливом дії законів та податкової політики держави. Це і обумовлює необхідність впровадження та мобільного використання експертних систем, які б допомагали орієнтуватися в динамічно змінному середовищі, - на що у менеджерів не вистачає часу через основні обов’язки.

Історія розвитку галузі штучного інтелекту.

Тепер, коли нагромаджено досвід в організації технологій переробки інформації, відбувається перехід до створення інформаційних технологій з використанням штучного інтелекту. Вважається, що основні напрями в галузі створення інформаційних технологій і штучного інтелекту пов’язані з винайденням ефективних систем подання знань і організацією процесу комунікації користувачів з ЕОМ, а також з плануванням доцільної діяльності та формуванням глобальної структури нормативної поведінки.

Вважається, що розвиток сучасних систем штучного інтелекту розпочався з 50-х років ХХ століття. Цьому сприяла програма, що була розроблена А.Ньюеллом і призначена для доведення теорем в численні під назвою “Логіг-Теоретик”. Деякі автори називають цю систему експертною. Ця робота поклала початок першого етапу досліджень в галузі штучного інтелекту, пов’язаного з розробкою програм, які розв’язують задачі на основі використання різноманітних евристичних методів. Цей етап обумовив появу і розповсюдження терміну штучний інтелект.

Спеціалісти в галузі штучного інтелекту завжди прагнули розробити такі програми, які могли б в деякому розумінні “думати“, тобто розв’язувати задачі таким чином, який би вважався розумним при вирішенні цієї проблеми людиною. Проблема вважається інтелектуальною, якщо алгоритм її розв’язування апріорі не відомий. На початку розвитку штучного інтелекту були спроби моделювати процес мислення людини, але ці спроби зазнали краху. Розробити універсальні програми, як стало зрозуміло, є безперспективною справою. В зв’язку з тим, що важко забезпечити універсальність програми, зосередження розробок перейшло на загальні методи і прийоми спеціальних програм.

З 70-х років зусилля вчених концентрувалися на таких напрямках:

розробка методів представлення, тобто способів формулювання проблем таким чином, щоб їх можна було легко вирішити;

розробка методів пошуку, тобто доцільних способів управління ходом рішення завдання, щоб воно вирішувалося протягом реального часу за допомогою реальних засобів.

На початку 80-х років було зроблено наступний висновок: ”ефективність програми вирішення задач залежить від знань, якими вона володіє, а не тільки від формул і схем висновків, які вона використовує”. Сьогодні розвиток фундаментальних досліджень в галузі штучного інтелекту передбачає вирішення зокрема таких проблем:

автоматизоване створення програмного продукту;

автоматизований переклад, інформаційний пошук, генерація документів, організація природного діалогу між користувачем і комп’ютером;

обробка та сприйняття природної мови та тексту;

системи технічного зору та розпізнавання образів;

створення баз знань;

створення експертних систем.

Системи машинного перекладу.

Машинний переклад значно дешевший і швидший від традиційного, хоч і поступається йому по якості. Ним користуються в тих випадках, коли важливіше зрозуміти зміст документу, ніж перекласти текст відповідно до літературних критеріїв. Машинний переклад обіцяє стати важливим інструментом для розвитку міждержавної торгівлі, тому що він спроможний значно спростити і прискорити одержання інформації про товари, що випускаються в інших країнах. Останнім часом в цій галузі досягнуто значних успіхів.

Розрізняють два магістральні напрямки створення та застосування машинного перекладу. В першому випадку система машинного перекладу функціонує на великій ЕОМ і представляє “сирий”, чорновий переклад, який згодом редагують кваліфіковані перекладачі. Як правило, така методика використовується у великих організаціях, які змушені готувати документи на різних мовах. Деколи досить успішно використовується попереднє редагування вихідних текстів. Деякі фірми вводять у себе так звані “контрольовані природні мови”: коли кожен працівник фірми, що готує документацію, повинен її готувати саме з дотриманням вимог цієї обмеженої мови (наприклад, вимога відсутності складних синтаксичних конструкцій). Використання контрольованої природної мови спрощує роботу машинного перекладу і зменшує обсяги постредагування, яке дорого коштує через необхідність залучення спеціалістів високої кваліфікації. Другим магістральним напрямком машинного перекладу є використання систем, орієнтованих на персональні комп’ютери. Такі системи вперше появилися ще на початку 1980-х років (наприклад, MicroCAT фірми Weidner). Найбільший успіх в застосуванні цих систем перекладу припав на 90-і роки.

Статистичні оцінки підтверджують постійне зростання продаж систем машинного перекладу. На ринку зараз знаходиться понад тисячу різних пакетів (якщо враховувати окремо кожну мовну пару). Популярність машинного перекладу пояснюється не тільки простою цікавістю, хоча і це є однією з основних причин поширення систем машинного перекладу. Велика частина користувачів використовує невідредагований машинний переклад текстів великих обсягів з метою ознайомлення, коли низька якість перекладу цілком допустима.

Сучасні системи перекладу пропонують користувачам приблизно однаковий спектр можливостей: