Принцип відкритої архітектури ПЭВМ ibm pc, Детальна інформація

потрібно створити стільки рівнів, щоб процес передавання та обробки інформації можна було розбити на частини, достатні для легкого розуміння;

рівнів має бути не надто багато, аби уникнути труднощів їх інтеграції та опису;

межу між рівнями слід провести в таких точках, де опис сервісу може бути коротким, а кількість взаємодій через цю межу мінімальною;

аналогічні функції мають зосереджуватись в одному рівні;

поділ слід зробити так, щоб кожний рівень був незалежним і давав змогу модернізувати та замінити його, не змінюючи інших рівнів.

Перш ніж розглянути основні рівні моделі взаємодії відкритих систем OSI, зауважимо, що еталонна модель має на меті визначити абстрактні рівні, всередині яких можуть розроблятись свої стандарти. Модель OSI визначає сім рівнів, кожний з яких є достатньо автономним і виконує чіткий набір своїх завдань. Сукупність правил та форматів, які визначають взаємодію об'єктів на n–рівні, називають n–протоколом. Важливо також усвідомлювати різницю між абстрактною моделлю та конкретною реалізацією, в якій декілька еталонних рівнів нерідко об'єднуються спільною реалізацією – протоколом (набором (стеком) протоколів).

№ рівня

Система А

N–протоколи

Система В

Функції рівня



7

Прикладний

(Application)

<----->

Прикладний

(Application)

Забезпечує інтерфейс прикладної програми із середовищем OSI



6

Подання даних

(Presentation)

<----->

 







Подання даних

(Presentation)