Створення та редагування таблиць даних, Детальна інформація

Тема. Створення та редагування таблиць даних

1.     Електронні таблиці: основні поняття

Одним з основних призначень комп’ютера є організація обчислень. Для цього існують такі можливості:

а) використання калькулятора;

б) використання готової проблемно-орієнтованої програми;

в) створення власної програми;

в) використання табличного процесора (системи обробки електронних таблиць).

Кожна з наведених можливостей має свої переваги та недоліки. Так, наприклад, використання калькулятора дозволяє проводити нескладні обчислення, і не вимагає, як правило, спеціальної підготовки. Але функціональний набір та коло завдань, що розв’язуються, обмежені. Проблемно-орієнтовані програми дозволяють розв’язувати досить широке коло завдань, але позбавляє користувача модифікувати проведення обчислень та одержувати результати, не передбачені програмою. Створення власної програми дозволяє реалізувати потреби користувача в розв’язанні завдань але вимагає досконалого знання мови програмування. Найбільш універсальним є використання табличного процесора. Він дозволяє суміщати простоту опрацювання даних з потужними функціональними можливостями програми. Основними можливостями системи табличної обробки даних є:

1) зручне подання вихідних даних та результатів;

2) графічна інтерпретація даних;

3) великий функціональний набір операцій;

4) створення простих баз даних;

5) розширення функціонального набору за рахунок створення власних програм за допомогою вбудованої мови програмування.

Документом табличного процесора є електронна таблиця. Вона являє собою модель структурування, подання та обробки даних в табличній формі. Стосовно Excel електронна таблиця називається робочою книгою. На відміну від документа Word   робоча книга складається з окремих складових, які називаються робочими листами.  Загальний вид вікна програми наведений на рис 13.1.

Основними складовими вікна є заголовок, головне меню, панель інструментів, рядок формул, робочий лист. Табличний простір робочого листа складається з рядків та стовпчиків. Їх перетин утворює комірки. вони є мінімальними елементом електронної таблиці для збереження даних. Для кращого візуального відображення таблиці комірки розділені лініями сітки. Кожна комірка має координати. Стовпчики індексуються латинськими літерами від A до IV, рядки – натуральним рядом чисел до 65536. Комірка, доступна в даний момент для опрацювання, називається поточною, або активною. Вона виділяється напівжирною рамкою. Ця рамка фактично виконує роль курсору. В правому нижньому кутку активної комірки розташований маленький чорний квадратик – маркер автозаповнення. Він дозволяє прискорити введення даних.

Групи комірок об’єднуються в діапазони. Для завдання діапазону потрібно вказати адреси комірок його початку та кінця. Приклади:

A170 – адреса комірки;

B1:B20 – адреса стовпчикового діапазону;

C1:J1 –адреса рядкового діапазону;

A6:C12 – адреса прямокутного діапазону;

A1:A4;D1:D4 – адреса діапазону, який складається з двох стовпчикових.



  

2.     Типи даних.

Величини, які заносяться до електронної таблиці, називаються даними. Основними типами даних є:

\xF0B7        числовий – використовується для запису чисел;

\xF0B7        грошовий – схожий на числовий, але додатково вказується знак грошової одиниці;

\xF0B7        дата – для запису календарних дат;

\xF0B7        час – для запису значень часу;

\xF0B7        текстовий – для запису алфавітно-цифрової інформації.