Високошвидкісні локальні мережі, Детальна інформація

Високошвидкісні локальні мережі
Тип документу: Реферат
Сторінок: 3
Предмет: Комп`ютерні науки
Автор: Олексій
Розмір: 10.5
Скачувань: 2157
• інтерфейс, залежний від середовища (MDI), який є фізичним інтерфейсом з передавальним середовищем.

На фізичному рівні технологія мережі lOOVG-AnyLAN підтримує стандарти, прийняті в мережах Ethernet 10Base-T і Token Ring, що забезпечує можливість експлуатації існуючих кабельних інфраструктур цих мереж. Як передавальне середовище використовуються:

• неекранований кабель категорій 3, 4 і 5 (чотири витих пари);

• екранований кабель (дві виті пари);

• оптоволоконний кабель.

Канальний рівень складається з підрівнів LLC і МАС.

Як уже зазначалося, керування логічним каналом визначається стандартом IEEE 802.2, що дозволяє на цьому рівні забезпечити сумісність мережі lOOVG-AnyLAN з іншими локальними мережами, зокрема з Ethernet і Token Ring.

Підрівень LLC визначає два класи керування передачею:

• Class І, що підтримує передачу даних у режимі без встановлення з'єднання і підтвердження прийому;

• Class II, який визначає режим передачі даних із встановленням з'єднання.

Підрівень МАС включає протокол пріоритетів запитів DPP і визначає функції з підготовки каналу передачі даних і формування кадру даних.

Функції підрівня МАС в проміжних і кінцевих вузлах є різними. Зокрема, на кінцевому вузлі здійснюється:

• приєднання властивих підрівню полів до кадру перед пересиланням його на фізичний рівень;

• перевірка наявності помилок передачі в отриманих кадрах даних;

• ініціалізація керування для підрівня передачі фізичних сигналів;

• вилучення властивих підрівню полів після одержання кадру на фізичному рівні до пересилання його на мережевий рівень.

3. Мережа Fast Ethernet.

Мережа Fast Ethernet є подальшим розвитком мережі Ethernet за рахунок збільшення у 10 разів частоти швидкості передачі. При цьому основні аспекти побудови мережі Ethernet залишилися незмінними. Насамперед це стосується механізму (методу) доступу і формату кадру. Основні відмінності спостерігаються на фізичному рівні і пов'язані з використовуваним передавальним середовищем.

Згідно із стандартом IEEE 802.3u, прийнятим 1995 року, для технології Fast Ethernet залежності від застосовуваного кабелю визначено такі три найменування: 100Base-TX і 100Base-T4 — для витої пари провідників і 100Base-FX — для оптоволоконного кабелю.

У системі 100Base-TX використовуються дві пари проводів: одна для передачі, друга-для прийому даних. Специфікація стандарту на фізичне середовище передачі даних ANSI TP-PMD, на якому грунтується застосування витої пари в 100Base-TX, допускає використання неекранованої (UTP) і екранованої (STP) витих пар категорії 5.

Найпоширенішим середовищем є неекранована вита пара. У цьому кабелі пари провідників мають бути завиті уздовж усього кабелю, за винятком його країв, де кабель підключається до роз'ємів. Довжина невитої ділянки не повинна перевищувати 1-1,5 см. Довжина сегментів мережі 100Base-TX на кабелі UTP категорії 5 з хвильовим опором 100 Ом не повинна перевищувати 100 м. Це обмеження зумовлене допустимим часом затримки поширення сигналу в передавальному середовищ і є досить жорстким. З метою зниження впливу перешкод використовується біполярна передача: по одному з проводів передається позитивний, по другому — негативний потенціал. На відміну від стандарту ANSI TP-PMD у 100Base-TX використовується така ж розпайка, як і в 10Base-T. Це дозволяє заміняти інтер-фейсні плати без перепаювання або заміни кабелю.

Стандартом 100Base-TX передбачене використання екранованої витої пари з хвильовим опором 150 Ом і стандартних дев'яти штиркових конвекторів D-типу.

Специфікацією 100Base-T4 також визначена довжина кабелю: до 100 м. При цьому допускається використання кабелів UTP категорій 3, 4 і 5, проте рекомендується використання кабелю категорії 5. З чотирьох пар, що використовуються, дві призначені для односпрямо-ваної передачі, а дві інші — для двоспрямованої передачі. Пари позначаються таким чином:

• ТХ — для односпрямованої передачі даних; RX — для односпрямованого прийому;

• ВІ — інші дві пари для обміну даними в обох напрямках.

З метою зниження рівня перешкод при підключенні кабелю 100Base-T4 необхідно дотримуватися правила перехресного з'єднання пар провідників. Обидві специфікації обмежують діаметр мережі (максимальна відстань між будь-якими двома абонентами) величиною 200 м.

Специфікація на оптоволоконний інтерфейс 100Base-FX визначає довжину сегмента до 100 м, проте допустимий діаметр мережі дорівнює 412 м. За специфікацією 100Base-FX для кожного з'єднання необхідний двожильний багатомодовий оптоволоконний кабель, сигнал у якому передається одним волокном, а приймається другим. Ці волокна мають перехресне з'єднання і тому позначаються як RX і ТХ. Існує багато видів волоконно-оптичних кабелів, від простих двоволоконних до спеціальних багатоволоконних. Найчастіше в сегментах 100Base-FX використовується багатомодовий кабель MMF з оптоволокном товщиною 62,5 мікрона і зовнішньою ізоляцією завтовшки 125 мікрон і позначається як 62,5/125.



Література:

А.І.Кредісов. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Київ:ВІРА-Р,2002р.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes