Програмування: масиви та рядки, Детальна інформація

Програмування: масиви та рядки
Тип документу: Реферат
Сторінок: 6
Предмет: Комп`ютерні науки
Автор: Олексій
Розмір: 10.7
Скачувань: 1302
Реферат з інформатики

Програмування: масиви та рядки.



1. Одновимірні масиви

Масив у програмуванні – це тип структури даних, що має складені значення.

Якщо треба об'єднати кілька сотень або тисяч значень,що мають один тип, нам потрібні структури, в яких змінні однотипні й відрізняються номерами.

Масив – це змінна, утворена послідовністю змінних, причому:

усі вони (компоненти, або елементи масиву) мають той самий тип;

кожний компонент має свій номер у послідовності (індекс) і відрізняється ним від інших елементів(ідентифікується);

множина індексів (індексова множина) скінченна й зафіксована в означенні масиву та в процесі виконання програми не змінюється;

можливість обробки компонента, або його доступність, не залежить від його місця в послідовності (елементи рівнодоступні).

Кількість елементів індексової множини називається довжиною масиву.

Подивимося на масив із точки зору математики. Нехай компоненти масиву мають тип T, а індекси – тип I.Значенням змінної-масиву є послідовність значень типу T, занумерованих значеннями типу I. Множина всіх таких функцій утворює носій для типу, який у мові Паскаль означається виразом вигляду

array [I ] of T.

Наприклад, масив, у якому треба зберігати коефіцієнти полінома, міг би мати тип array[0..101]of real. У такому масиві 102 компоненти дійсного типу із номерами від 0 до 101. Або масив, у якому треба зберігати кількості символів, прочитаних десь, міг би мати тип array [ char ] of integer. У ньому 256 цілих змінних, а їх номерами є символи.

Типом компонентів може бути довільний тип, окрім файлів. Типом індексів I – будь-який

перелічуваний тип. Щоправда, система Бор ланд-Паскаль не дозволяє вказувати типи integer та word, а тим паче тип longint, як типи індексів. Там занадто багато елементів. Але це не страшно, оскільки система дозволяє створювати масиви навіть із ще більшою кількістю елементів.

Якщо тип індексів означається виразом у дужках [ ] як діапазон, то, зрозуміло, там пишуться дві сталі, і ніяких змінних там не може бути.

В означенні масивів як змінних немає ніяких особливостей. Наприклад, ми можемо написати як

type ART=array[0..101]of real; var A : ART;

так і

var A : array[0..101]of real;

В обох випадках змінна A складається зі 102 дійсних змінних. Вони ідентифікуються виразами A[0], A[1], … ,A[101]. Або виразами вигляду A[індексовий-вираз], де індексовий-вираз має значення від 0 до 101.

. Нехай ім'я означено як масив типу array[I] of T, E – вираз типу I. Тоді вираз ім'я[E] задає елемент цього масиву, тобто змінну типу T, номер якої в масиві є значенням виразу E.

Вирази з операцією [] допустимі в операторах скрізь, де вживається змінна відповідного типу, за винятком того, що елемент масиву не може бути параметром циклу. Наприклад, якщо діє означення типу ART та змінної A, то можна писати щось на зразок

A[1] :=1; A[2] := A[1]+2;

for k := 3 to 101 do readln(A[k]);

writeln(A[1]+A[2]+A[3]+A[4]).

Індексування – це єдина операція над масивами як цілісними об'єктами. Тому обробка масивів описується через обробку їх компонентів. Щоправда, в мові Бор ланд-Паскаль можна присвоювати однотипні масиви. Наприклад, за дії означень

var a, b : array[char] of integer; ch : char;

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes