Масиви, Детальна інформація

Масиви
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Комп`ютерні науки
Автор: Олексій
Розмір: 14.2
Скачувань: 1179
задає повернення підрядка рядка s, що починається з s[ind] і має довжину cnt. Наприклад, copy('abcd', 2, 2)='bc'.

Функція з заголовком

function pos ( subs, s : string ) : byte

задає повернення номера того елемента в рядку s, починаючи з якого subs входить у s як підрядок (якщо не входить, то повертається 0). Наприклад, pos('bc', 'abcd')=2, pos('aa', 'abcd')=0.

Процедура з заголовком

procedure val(s : string, var v; var ErrCode : integer)

задає перетворення зображення числа в рядку s у числовий тип і присвоювання його змінній v. Якщо перетворення дійсно можливе, то значенням ErrCode буде 0. У противному разі її значенням буде позиція з символом у рядку, починаючи з якого перетворення неможливе. Тип аргументу, відповідного параметрові v, повинен мати тип, відповідний змісту рядка s. Так само зміст рядка повинен задавати число, представне в типі цього аргументу. Наприклад, за s='1.3' або s='1E2' другий аргумент повинен бути дійсного типу, а не цілого. Аналогічно за його типу integer у рядка не повинно бути значень, що подають числа, більші 32767 або менші -32768.

Процедура з заголовком

procedure delete(var s : string; start, len : integer)

задає знищення len символів, починаючи з позиції start у рядку s. Наприклад, за s='abcdef' після виклику delete(s, 3, 3) рядок s матиме значення 'abf'. За start=0 або len=0 або start>length(s) рядок не змінюється. За start+len>length(s) з s вилучається підрядок до кінця рядка.

3. Нестандартне подання чисел

В умовах і розв'язаннях багатьох реальних задач виникають числа, що не подаються в стандартних типах, наприклад, великі цілі числа або дійсні з великою кількістю дробових розрядів. Розглянемо окремі питання реалізації "нестандартної арифметики" цілих та дійсних чисел.

Для подання та обробки чисел необхідно означити спеціальні типи та підпрограми реалізації операцій над числами. Необхідні також підпрограми перетворення чисел із цих типів до звичного вигляду й назад, аналогічні процедурам запису та читання даних стандартних типів.

Ціле число в будь-якій системі числення зображається послідовністю цифр. Зокрема, подання в стандартних типах – це послідовність двійкових цифр, відтворених бітами. Обробка чисел у їх стандартному поданні відтворює звичні алгоритми виконання арифметичних операцій (додавання "у стовпчик" тощо), але у двійковій системі числення.

Нестандартним поданням цілого числа також є послідовність цифр. Питання лише у виборі системи числення та кількості розрядів, а також одиниці пам'яті для відтворення розряду числа. Розглянемо деякі можливі варіанти нестандартного зображення цілих чисел у масивах.

1) Значення цифри десяткового числа подається елементом масиву типу integer. Пам'ять використовується дуже неекономно (розряд займає 2 або 4 байти), але арифметичні операції реалізуються через порозрядні операції над значеннями цифр, уже означені в Паскалі для типу integer.

2) Цифра числа (а не її значення-число) безпосередньо є значенням типу char і подається одним байтом. Покомпонентні операції над значеннями цифр треба відтворити у вигляді операцій над символами. Для зображення чисел зручно скористатися рядковим типом.

3) Значення цифри числа в P-ковій системі подається одним байтом як число від 0 до P-1, де P\xF0A3 256. За P=256 кожний біт відображає значення двійкової цифри 0 чи 1; таке подання найекономніше витрачає пам'ять, але вимагає певних зусиль для реалізації операцій.

4) Значення P-кової цифри, де P\xF0A3 16, подається чотирма бітами (півбайтом) так, що дві сусідні цифри займають байт.

Дійсні числа (точніше, раціональні з їх певної підмножини) можуть подаватися у вигляді з фіксованою чи з плаваючою крапкою. У першому випадку фіксуються розряди для зображення цифр цілої та дробової частини. У другому – розряди дробової частини та показника степеня (мантиси й порядку – див. підрозділ 11.2). Ще один розряд подає знак числа. Варіанти подання відрізняються основами систем числення та довжиною мантиси й порядку, а також одиницями пам'яті для розрядів.

4. Матриці та багатовимірні масиви

Розглянемо прямокутну таблицю з m\xF0B4 n однотипиних елементів як послідовність із m рядків, у кожному з яких n елементів. Послідовності певної довжини подаються в мовах програмування масивами. Отже, виникає поняття "масив, елементами якого є масиви", або двовимірний масив. Якщо елементи прямокутної таблиці самі є послідовностями або таблиці утворюють послідовність певної довжини, то виникає поняття тривимірного масиву тощо.

Означення багатовимірних масивів та зображення їх елементів у мові Паскаль опишемо за допомогою простого прикладу. Позиція в грі "хрестики-нулики на полі 3\xF0B4 3" подається квадратною таблицею з символів 'x', '0' або ' ' (пропуск). Пронумеруємо клітинки поля, як у шахах – літерами 'a', 'b', 'c' по горизонталі та числами 1, 2, 3 по вертикалі. Тоді рядки таблиці можна подати масивами типу

type Row = array [ 'a' .. 'c' ] of char;

Таблицю можна розглянути як послідовність трьох рядків і подати масивом типу

type Table = array [ 1 .. 3 ] of Row;

Партія, тобто послідовність позицій, має довжину не більше 9, і може подаватися масивом таблиць:

type Game = array [ 1 .. 9 ] of Table;

Масиви типу Table мають два виміри: номер рядка та номер символу в ньому; масиви типу Game – три: номери таблиці, рядка та символу. Вимір 1..9 у типі Game називається зовнішнім, вимір 'a'..'c', що нумерує символи в рядках, – внутрішнім.

Тип Game можна задати еквівалентним виразом, не означаючи імен типів Row і Table, а саме:

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes