Радіаційне забруднення на території України, методи вимірювання, вплив на людину, Чорнобильська трагедія, захист населення, евакуація населення, Детальна інформація

d

f

h

j

E

E

*

^

v

\x2403\x6103\x0324\x1500 об‘єктів.

Для зменшення виносу радіонуклідів у Київське водосховище проводяться роботи по ремонту лівобережної польдерної дамби.

З метою зменшення змиву радіонуклідів стронцію Київське водосховище на 100-200 Кі щорічно (із загальної кількості близько 450 Кі) розпочато будівництво захисної дамби на правобережній заплаві р.Прип‘ять довжино.4,1 км. Загальна кошторисна вартість будівництва складає 9 млн. грн. Розпочато намивання правобережної дамби на ділянці “Залізничний міст – Яновський затон”. Необхідно провести дезактивацію найбільш забрудненої ділянки правобережної заплави (що відсікається дамбою) та Яновського затону.

З метою подальшого зменшення змиву радіонуклідів із забруднених ділянок на лівобережній заплаві р.Прип‘ять розпочато розчистку меліоративних каналів для забезпечення відводу води за межі значно забруднених ділянок лівобережної заплави р.Прип‘ять. Це дозволить зменшити змив радіонуклідів у водосховище приблизно на 20%.

Планується також збільшити обсяги робіт по берегоукріпленню, виконати роботи по водопониженню у ближній зоні ЧАЕС, завершити у першому півріччю 2000 року роботи по виведенню очистки стічних вод на спорудах м. Чорнобиль у проектний режим.

Серйозною проблемою залишається подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особливо поводження з РАВ, які утворились у результаті аварії. Більша частина відходів захоронена в тимчасових “сховищах”, які зовсім не відповідають вимогам чинних норм i правил.

Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами у зоні відчуження ЧАЕС здійснюють виробниче підприємство “Чорнобильська АЕС” НАЕК “Енергоатом”, державні спеціалізовані підприємства “Комплекс” і “Техноцентр” Українського Державного об‘єднання “Радон”.

Починаючи з 1986 року проведено дезактивацію території площею понад 30 тис. га, зібрано та захоронено радіоактивних відходів об‘ємом понад 600 000куб.км, дезактивовано матеріалів та обладнання приблизно 8 000 тонн.

Сьогодні пріоритетним є завдання приведення у відповідність з вимогами чинних норм і правил існуючих у зоні відчуження пунктів захоронення радіоактивних відходів і пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Вони створювалися в екстремальних після аварії умовах і не відповідають вимогам радіаційної безпеки, а тому несуть потенційну загрозу для навколишнього середовища. За даними спостережень горизонти грунтових вод знаходяться в безпосередній близькості від пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Тому, внаслідок певних гідрогеологічних процесів, ці пункти можуть стати суттєвими радіаційними забруднювачами території зони відчуження і басейну ріки Прип‘ять.

Що стосується рівнів опромінення працівників об‘єктів, розташованих у зоні відчуження, то за даними Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з РАВ та дезактивації “Комплекс”, вони значно нижчі основної дозової межі опромінення персоналу, визначеної Законом України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”. У 2000році вони становили в середньому 2,05 мЗв. Було зафіксовано один випадок вмісту інкорпорованого цезію-137 активністю 3341 нКі, що перевищує контрольний рівень у 3,34 разу. Цей випадок пояснюється споживанням дичини місцевого походження. Середнє значення річної індивідуальної дози опромінення персоналу об‘єкту “Укриття” складає 5,47 мЗв, прикомандированого персоналу – 6,01 мЗв.

Безпека Чорнобильської АЕС. Головними показниками, що визначають технічний стан блоків Чорнобильскої АЕС і термін її експлуатації є:

Ресурс реакторних установок, а саме: технічний стан технологічних каналів, технічний стан графітових колон, зменшення щілини між технологічним каналом та графітовою кладкою (обумовлений розбуханням графіту та збільшенням розмірів ТК).

Стан устаткування, що відпрацювало свій ресурс або термін служби.

Стан трубопроводів першого контуру.

Блок №1 - зупинено 30 листопада 1996 року з метою комплексного інженерного обстеження та послідуючого зняття з експлуатації. В теперішній час розроблено “Програму підготовки до зняття з експлуатації блоку 1 Чорнобильської АЕС” і започатковано роботи з вивантаження ядерного палива з реакторної установки.

Блок №2 - у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року було остаточно зупинено. В теперішній час з реактору вивантажене усе ядерне паливо. Розпочато роботи з підготовки “Програми зняття з експлуатації блоку 2 Чорнобильської АЕС”.

Об'єкт “Укриття” є зруйнований запроектною аварією 4-й блок Чорнобильської АЕС, який втратив всі функціональні властивості енергоблоку і на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи для забезпечення його ядерної та радіаційної безпеки. Виконані у післяаварійний час оцінки щодо кількості ядерних матеріалів у об'єкті “Укриття” свідчать, що маса таких матеріалів становить близько 200т.

У процесі аварії ядерні матеріали були рознесені по багатьох приміщеннях об'єкта “Укриття” і на сьогодні вони є головним джерелом радіологічної та ядерної небезпеки. Наявність близько 200 тонн збагаченого урану і трансуранових ізотопів уможливлює утворення локальних критичних мас. Отже, ймовірність виникнення самопідтримуваної ланцюгової реакції досить істотна. У існуючому стані об'єкт “Укриття” являє собою також радіологічну небезпеку, оскільки він не є герметичною спорудою, яка б виключала взаємодію його вмісту з довкіллям та ґрунтовими водами.

Досвід ліквідації значних ядерних аварій у США (АЕС “Тримайл-Айленд”) і в Англії (аварія на реакторі №1 в Уіндскейлі) показав, що найефективніший засіб ліквідації наслідків таких аварій - це вилучення ядерного палива з аварійних ядерних установок. Аналогічне рішення стосовно кінцевого стану об'єкта “Укриття” прийняв і Уряд України у своїй постанові від 28.12.96 р. № 1561.

Після виходу постанови Кабінету Міністрів, спільними зусиллями Урядів і фахівців України та держав “великої сімки” було розроблено міжнародний проект перетворення об'єкта в екологічно безпечну систему – “Shelter Implementation Plan” (так званий проект SІР), затверджений 18 квітня 1997 року, який найповніше задовольнив вимогам цієї Постанови та отримав найвищу оцінку від міжнародних експертних рад.

Втілення проекту SІР при оціночній вартості у 2-2,5 млрд.дол. розраховане на 35-50 років. Такий великий термін і фактична відсутність довгострокових фінансових зобов'язань вимагають підтримання постійного інтересу до проблем ЧАЕС на міжнародному рівні.