Інформаційне суспільство, Детальна інформація

Зниження темпів економічного росту призвело до того, що виникають нові, не економічні типи діяльності та інтереси. Ця фаза розвитку суспільства називається "постіндустріальною", так як в суспільстві знижується інтерес до промислової та сільськогосподарської діяльності (але зовсім не до товарів), тому ця фаза означає кінцевий момент епохи Великого переходу, а, ймовірно, вона буде викликати постійні зміни в умовах життя людини.

"Сільськогосподарський" перехід можна виділити в окремий етап розвитку людства. Однак його періодизація нової та найновішої історій інша. Явно проліковується принцип опосередкованості взаємодії людини та природи (через техніку – через технологію – через інформацію) з ціллю виробництва продукту та споживання продуктів природи.

Жодна країна ніколи не обходилась та не могла обійтись без того, щоб в ній чогось не виготовлялось. Це твердження сьогодні настільки справедливо, як і 200 років назад. Однак деякі важливі акценти змінились. Точно так, як в раніше центр тяжіння економіки став зміщуватись від сільського господарства до промисловості, так і сьогодні він зміщується від промисловості до інформації. І подібно до того, як в кінці вісімнадцятого на початку дев'ятнадцятого століття склалась пост аграрна економіка, так сьогодні технологічно передові сектори глобального суспільства переходять на стадію постіндустріальної економіки.

В аграрній економіці господарська діяльність була пов'язана переважно з виробництвом достатньої кількості продуктів харчування, а обмежуючим фактором звичайно була доступність гарної землі. В індустріальній економіці господарська діяльність була переважаючою у виробництві товарів, а обмежувальним фактором найчастіше був капітал. В інформаційній економіці господарська діяльність – це головним чином виробництво та застосування інформації з ціллю зробити всі інші форми виробництва більш ефективними, тим самим створюючи більше матеріальне багатство. Обмежувальним фактором тут є знання.

Розміщуючи економічний аспект розвитку людства, заслуговує уваги той факт, що характеризує кожну суспільну формацію через сутність господарської діяльності та обмежувальний фактор. Можна помітити, що перехід до нової суспільної формації виникає при зміні основи господарювання чи подолання обмежувального фактору.

ХХ століття – це час коли людство вперше за всю свою історію може серйозно подумати про добробут всіх людей. Якщо це так, то це в основному завдячуючи еволюції універсальної електронної інформаційної системи, здатної пов'язати всіх людей. Мова йде про настання інформаційного століття.

Технологія пропонує нам набагато більші інформаційні та комунікаційні ресурси, ніж коли-небудь мало людство. Ці ресурси настільки великі, що стає очевидним те, що ми входимо в нову еру – еру інформаційного століття. США – перша країна, яка здійснила перехід від аграрного суспільства до індустріального та від нього до такого суспільства, яке навіть важко однозначно визначити; зрозуміла лише одна його характеристика: головним видом його економічної діяльності стає виробництво, зберігання та поширення інформації.

Який можливий сценарій розвитку інформаційного суспільства в майбутньому? Можна помітити загальну модель змін – трикомпонентний прогресивний рух: становлення головних економічних галузей з виробництва та поширення інформації, розширення номенклатури інформаційних послуг для інших галузей промисловості та уряду, створення широкої системи інформаційних засобів на споживчому рівні.

О. Тоффлер констатує факт переходу до інформаційного суспільства в США. Він повністю погоджується з пропозицією Дайзарт та Белла про триступеневу концепцію та концентрує свою увагу на трансформаціях саме останньої, "інформаційної" стадії розвитку суспільства.

Думка про технічну революцію, яка основана на інформації, не є новою. Ще всередині шести десятих років побачили, що США стає постіндустріальним суспільством. Третя, промислова революція в значній мірі базується на досягненнях у телекомунікаційних та інформаційних процесах. Зайнятість у сфері промисловості та будівництва залишається як завжди переважно без змін у той час, коли робоча сила зросла. Тенденції показують, що найбільш динамічними в минулому столітті були сфери, пов'язані з інформацією.

Автор підкреслює загальність точки зору всіх філософів, які розглядали "інформаційне суспільство" у поєднанні з теперішніми змінами в суспільній ролі науково-технічної революції. Але на відміну від інших, він не акцентує увагу виключно на виробничій сфері, не виключаючи з розгляду соціальний та культурний аспекти оновлення.



Культура у новому суспільстві



Нові образи та уявлення не піддаються класифікації - частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частково, тому що мають дивну непов'язану форму.

Читачі дешевих видань та спеціалізованих журналів, вони короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вони намагаються знайти нові поняття та метафори, які б дали можливість систематизувати чи організувати ці короткі прийоми в більше ціле. Однак, замість того, щоб намагатись втиснути нові дані в стандартні категорії та рамки "другої хвилі", вони хотіли б все побудувати на свій власний лад. Словом, замість того, щоб просто позичити готову ідеальну модель реальності, ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, яка, разом з тим, відкриває великі можливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаються або відходять в сторону. Інші перетворюються на компетентних індивідів, здатних підійматись в своїй діяльності на новий, більш високий рівень, вони постійно розвиваються. Але в будь-якому випадку людина перестає бути стандартною, нею не так легко керувати, як це зображали письменники "другої хвилі".

Тоффлер одним з перших помітив корінні зміни, які мали місце за останній час в культурі суспільства, особливо західного. Наростаюча сила потоку інформаційного обміну між людьми породила новий тип культури, в якій все підпорядковано необхідності класифікації, уніфікації для найбільшої компресії та підвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи то через засоби масової інформації.

Під загрозою інструменталізації культура знаходить різноманітні протидії. Вихід за межі може бути реалізовано не лише за допомогою наркотиків і через екскурси до східної філософії. Виникнення філософії техніки – це друга протидія культури небезпеці бути задушеною інструменталізацією, бо дебати про природу техніки - це дискусії про майбутнє людини та людства в цілому.

Культурний рух ще глибше підірвав раціональне мислення. Він поставив під питання як цінності платників, високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Він відкрито кинув виклик само організованості.

Техніка не тільки наближує нас до пізнання, техніка відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому. Тоффлер один із перших підняв проблему нової естетики у технізованому світі.



Л ю д и н а у н о в о м у с у с п і л ь с т в і

Радикальні зміни у сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установи наполовину опорожніють та перетворяться у складські приміщення. Футуристи вважають, що розвиток інформаційної мережі дозволить значно розширити практику праці вдома. Це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища та знизити витрати на її відновлення. У напрямку створення електронного котеджу діють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу є у робітника для саморозвитку.

Але розвиток технічного прогресу призведе і до деяких труднощів у сфері зайнятості, адже використання нових технологій стане передумовою звільнення багатьох робочих місць та збільшення безробіття. Регулювання державою рівня зайнятості має дуже велике значення у цьому випадку.

В и с н о в к и





Визначення поняття "інформаційного суспільства" є одним з ключових моментів даної роботи.

У 50-70 роки стало ясно, що людство вступає в нову епоху, дорогу до якої було прокладено бурним розвитком техніки, зокрема комп'ютерів. Проблема існування та буття людини у повністю "технонізованому та інформатизованому" світі не могла не турбувати філософів. О. Тоффлер, який багато написав про цю проблему, не вагався у радикальному оновленні всього життя людства у рамках цієї нової формації. Він проаналізував проблему не тільки з якогось одного боку: політичного, економічного або соціального.

Цікаво відмітити, що майже всі запропоновані ним назви мають латинський префікс "пост", ніби їх він очікують якогось всесвітнього катаклізму, глобальних змін у науці та техніці.