Дізнання, Детальна інформація

Дізнання
Тип документу: Курсова
Сторінок: 4
Предмет: Правознавство
Автор: фелікс
Розмір: 19.4
Скачувань: 1268
Міліція займається оперативно-пошуковою діяльністю і здійснює процесуальне розслідування по більшості кримінальних справ у формі дізнання.

Оперативно-пошукова діяльність, маючи важливе значення для успішного здійснення кримінально-процесуальної діяльності, у поняття дізнання як процесуальної діяльності не входить.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії до встановлення особи яка його вчинила, а після її встановлення у строк не більше 10 днів складає постанову про передачу справи слідчому, яка подається прокурору для затвердження.

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у строк до десяти днів з моменту порушення справи.

Якщо у справі про тяжкий злочин не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Якщо у справі про злочин, що не є тяжким , особу яка його вчинила, не встановлено, дізнання зупиняється (ч. І ст. 108 КПК).

За наявності обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві (ст. 109 КПК).

Таким чином, під дізнанням у кримінальному процесі слід розуміти види попереднього розслідування, що провадяться уповноваженими на те законом посадовими особами й органами і що складаються: у вчиненні невідкладних слідчих дій по встановленню і закріпленню слідів злочину, у виконанні доручень і вказівок слідчого про виробництво слідчих дій по справах, по яких проводиться попереднє слідство; у повному розслідуванні по справах, по яких попереднє слідство не обов'язково.

3. Попереднє слідство. Попереднє слідство — основна форма розслідування злочинів, яка застосовується в більшості кримінальних справ ( ст. 111, 112 КПК). Воно повинно бути закінчене протягом двох місяців. У цей строк входить час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження у справі.

Строк попереднього слідства може бути продовжено районним, міським та прирівняним до них прокурором до трьох місяців, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва,

Севастополя і прирівняним до них прокурором або їхніми заступниками – до шесті місяців. Надалі продовжувати строк попереднього слідства можуть лише Генеральний прокурор України або його заступники.

Якщо справа повернута судом для провадження додаткового слідства, його строк встановлюється в межах одного місяця. Подальше подовження строку слідства в цих справах здійснюється на загальних підставах.

3.1. Слідчі дії. До слідчих дій, які провадяться органами розслідування в українському кримінальному процесі належать: допит свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів; очна ставка; пред`явлення для впізнання; обшук; виїмка; огляд; ексгумація трупа; освідування; відтворення обстановки та обставин події; провадження експертизи; накладення арешту на майно, поштово-телеграфну кореспонденцію.

Основним способом одержання інформації, зафіксованої в пам`яті людей, є допит потерпілих, свідків, підозрюваних та обвинувачених. Інформація отримана таким чином є для слідчого вкрай необхідною. Вона допомагає йому вибрати правильний напрям роботи, перевірити отриману процесуальну інформацію, більш повно і всебічно досліджувати матеріали справи. Допит свідка й потерпілого. Допит свідка — слідча дія, яка найчастіше застосовується органами розслідування. Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного чи обвинуваченого, потерпілого. Свідок має право відповідно до положень Конституції України відмовитися давати показання відносно близьких родичів, коло яких визначається законом.

Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь з дорослих членів його сім`ї, домоуправлінню, сільській або селищній Раді народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою або телефонограмою.

Свідок допитується в місті провадження попереднього слідства, а в разі необхідності — в місці його перебування. Він допитується окремо і за відсутності інших свідків. При цьому слідчий вживає заходів, щоб свідки, викликані в одній справі не змогли спілкуватися між собою до закінчення допиту.

Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань (ст. 178, 179 КК). Потім він з`ясовує стосунки між свідком і підозрюваним чи обвинувачуваним, потерпілим і починає допит.

Допит свідка практично ділиться на дві частини. Перша з них являє собою вільну розповідь свідка про відомі йому обставини справи, друга складається із запитань слідчого й відповідей на них.

Допит свідка оформляється протоколом, у якому вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим і потерпілим. У протоколі зазначається, що свідкові роз`яснено його обов`язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в перший особі й по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазначається в протоколі. Після закінчення допиту слідчий пред`являє свідкові протокол для прочитання. На прохання свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок до протоколу. Свідок підписує кожну сторінку протоколу (ст. 170 КПК).

Допит потерпілого ведеться за тими ж правилами, що й допит свідка. КПК України встановлює лише одну особливість: потерпілого попереджають лише про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, тобто давати показання – це право, а не обов`язок потерпілого і відповідно до цього права він може відмовитися від дачі показань.

Очна ставка полягає в одночасному допиті двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності з приводу одних і тих же обставин. Вона може бути проведена між двома свідками, потерпілими, свідком і потерпілим, свідком та обвинуваченим, між двома обвинуваченими тощо.

Існує визначений порядок проведення очної ставки. Спочатку слідчий встановлює, чи знають особи, викликані на очну ставку, один одного і в яких стосунках вони перебувають між собою; свідків попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань. Потім викликаним на очну ставку особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини справи, для з`ясування яких призначена очна ставка, після цього слідчий ставить запитання й особи, викликані на очну ставку, з дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній; оголошення показань, даних учасниками очної ставки на попередніх допитах, дозволяється лише після дачі ними показань на очній ставці та запису їх до протоколу. Про проведення очної ставки слідчий складає протокол. Допитані особи мають право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Протокол підписує кожна з допитаних осіб та слідчий (ст. 173 КПК).

Пред'явлення особи та предметів для впізнання. Суть цієї слідчої дії полягає в тому, що свідку, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному пред`являються особа чи предмет для того щоб вони засвідчили, чи той це предмет чи особа, які вони раніше бачили і про які давали показання (ст.174 -176 КПК).

Порядок пред`явлення особи для впізнання такий: свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого спочатку допитують про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких упізнаючий бачив цю особу, про що складається протокол допиту; особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають різких відмінностей у зовнішності та одязі; особі, що підлягає впізнанню, пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред'являються.

Свідка і потерпілого перед упізнанням попереджають про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань; впізнаючому пропонують вказати особу, яку він упізнав, і пояснити за якими ознаками він її впізнав. У разі неможливості пред'явлення особи впізнання може проводитися за фотознімком, поданим одночасно з не менш як двома іншими фотознімками. Пред`явлення особи для впізнання здійснюється в присутності двох понятих.

За тими ж правилами пред'являються і предмети для впізнання. Про дану слідчу дію складається протокол, який підписується всіма особами, котрі брали участь у проведенні впізнання,

понятими й слідчими. До протоколу додаються фотознімки, якщо особи або предмети, пред`явлені для впізнання були сфотографовані.

Обшук і виїмка. Обшук проводить слідчий у тих випадках, коли він має достатні дані вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети й документи, які мають значення для встановлення істини в справі, заховані в певному приміщенні або місці чи в якоїсь особи. Обшук здійснюється також у тому випадку, коли слідчий має достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці переховується злочинець. Обшук може проводитися за постановою слідчого і тільки з санкції прокурора. У невідкладних випадках обшук може бути здійснений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведення обшуку та його результати (ст. 177 КПК).

Виїмка проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. Вона проводиться за постановою слідчого. Виїмка документів, що являють собою державну таємницю, проводиться тільки з санкції прокурора і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи (ст. 178 КПК).

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes