Теорія держави і права, Детальна інформація

3 Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості. Розробляються у довільному порядку.

4 Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів. Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.

5 Мають системний характер. Є просто сукупністю норм.

6 Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів. Права та обов’язки не визначені.

7 Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права. Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.

8 Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція). Не мають структурних елементів.

9 Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування). Реалізуються в довільному порядку.

10 Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів. Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.

11 Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності. Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.



45. Право як різновид соціальних норм.

Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.

САМЕ ПРАВО:

Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;

Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;

Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;

Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;

Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;

Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;

Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;

Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.

Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.

46. Поняття та особлівості правового регулювання.

Правове регулювання – це здійснюваний за допомогою системи спеціальних засобів нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони та розвитку у відповідності із соціальними потребами.

Правове регулювання характеризується наступними особливостями:

Це різновид соціального регулювання, який має організований та результативний характер. Організованість правового регулювання досягається в процесі впливу формально визначених правил поведінки на діяльність суб’єктів. Результативність характеризується ступінню досягнення мети, тобто певного рівня упорядкованості суспільних відносин.

Це регулювання, що здійснюється за допомогою спеціально створених державою засобів, які мають системний характер.

Це регулювання характеризується наявністю чітко визначеного предмету, методу та способів.

47. Предмет, метод та способи правового регулювання.

Правове регулювання характеризується наявністю чітко визначеного предмету, методу та способів.