Форми права, Детальна інформація

Зміст

Форми права 2

Типи права 4

Право як спеціальне соціальне явище 6

Взаємозв’язок права і держави 8

Права людини: визначення, поділ 9

Права нації: визначення, поділ 11

Функції права 12

Список використаної літератури 13



Форми права

Форма права - це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм,щозасвідчують їх загальнообов"язковість.

Розрізняють такі форми права:

правовий звичай - санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов"язковий характер та гарантоване його примусовою силою;

релігійно-правові норми - санкціоновані державою церковні канони та інші норми, яким надається загальнообов"язковий характер;

правовий прецедент - судовеабо адміністративнерішення по конкретній юридичній справі, якому надається обов"язковезначення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ;

нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, вякому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою;

нормативний договір - правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб"єктів і забезпечується державою;

міжнародно-правові акти - норми міжнародного співтовариства, які з санкції держави поширюються на її туриторії.

Основним джерелом права України є нормативно-правовий акт. Це пояснюється тим, що івн дає можливість:

найбільш чітко сформулювати зміст прав тв обов"язків;

відносно швидко довести зміст до адресатів норми;

створити умови до адекватного розуміння і застосування норми;

оперативно змінювати чи відміняти норму;

здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними.

Існують внутрішні та зовнішні форми права. Внутрішня форма права характеризується відповідною сукупністю правових норм, що об’єднуються в інститути, підгалузі і галузі права.

Інститут права:

певна сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, зв’язані між собою як самостійна відокремлена група;

сукупність норм права, таких суттєвих і самостійних, що утворюють окремий інститут права в межах комплексної галузі права;

сукупність правових норм, що регулюють окремий вид чи рів суспільних відносин і становлять відокремлену частину галузі права.