Форми і методи наукового пізнання: Системний підхід як метод пізнання світу, Детальна інформація

Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”

Реферат:

Форми і методи наукового пізнання:

Системний підхід як метод пізнання світу

Виконав студент ФПрН-3

Шестопал Руслан

Київ 1999

TOC \o "1-3" Вступ PAGEREF _Toc465500252 \h 3

ПОНЯТТЯ «СИСТЕМНИЙ ПІДХІД» і «СИСТЕМА» PAGEREF _Toc465500253 \h 3

сИСТЕМОтворчі ЧИННИКИ PAGEREF _Toc465500254 \h 5

Зовнішні системотворчі чинники PAGEREF _Toc465500255 \h 6

Внутрішні системотворчі чинники PAGEREF _Toc465500256 \h 7

Штучні системотворчі чинники PAGEREF _Toc465500257 \h 7

МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ СИСТЕМ PAGEREF _Toc465500258 \h 8

Виникнення PAGEREF _Toc465500259 \h 8

Система як ціле PAGEREF _Toc465500260 \h 9

ПЕРЕТВОРЕННЯ СИСТЕМИ PAGEREF _Toc465500261 \h 10

СВІТ У СВІТЛІ СИСТЕМНИХ УЯВЛЕНЬ PAGEREF _Toc465500262 \h 11

Системність неорганічної природи PAGEREF _Toc465500263 \h 11

Системність живої природи PAGEREF _Toc465500264 \h 13

ВИСНОВОК PAGEREF _Toc465500265 \h 14

Література PAGEREF _Toc465500266 \h 15

Вступ

У наш час відбувається небачений прогрес знання, що, з одного боку, призвів до відкриття і накопичення множини нових фактів, зведень із різноманітних галузей життя, і тим самим поставив людство перед необхідністю їхньої систематизації. З іншого боку, прогрес знання породжує складності його освоєння, виявляє неефективність ряду методів використовуваних у науці і практиці. Крім того, проникнення в глибини Всесвіту і субатомний світ, якісно відмінне від світу сумірного з вже визначеними поняттями й уявленнями, викликало у свідомості окремих вчених сумнів у загальній фундаментальності законів існування і розвитку матерії. Нарешті, сам процес пізнання, що набуває форму більш перетворюючої діяльності, загострює питання про роль людини як суб'єкта в розвитку природи, про сутність взаємодії людини і природи, і в зв'язку з цим, про виробку нового розуміння законів розвитку природи і їхньої дії.

Річ в тім, що перетворююча діяльність людини змінює умови розвитку природних систем, і тим самим сприяє виникненню нових законів, тенденцій їх спрямування.

У ряді досліджень в галузі методології особливе місце займає системний підхід і в цілому «системне спрямування”. Саме системне спрямування й диференціювалося, розділялося на різноманітні напрямки: загальна теорія систем, системний підхід, системний аналіз, філософське осмислення системності світу.

Існує ряд аспектів всередині методології системного дослідження: онтологічний ( чи системний у своїй сутності світ, у якому ми живемо?); онтологічно - гносеологічний ( чи системне наше знання і чи адекватна його систематизація системності світу?); гносеологічний ( чи є системним процес пізнання і чи є межі системному пізнанню світу?); практичний ( чи системна перетворююча діяльність людини?) [1].

ПОНЯТТЯ «СИСТЕМНИЙ ПІДХІД» і «СИСТЕМА»

Що ж розуміється під «системним» пізнанням матерії і її властивостей? Відомо, що людина освоює світ різноманітними способами, насамперед вона освоює його чуттєво, тобто безпосередньо сприймаючи його через органи чуттів . Характер такого пізнання, що полягає в пам'яті й означуваний емоційним станом суб'єкта, є як цілісним так і дрібнім – що являє картину цілком або дрібно. На основі емоційних станів у людини складається уявлення про навколишній світ. Але почуттєве сприйняття є властивістю також усіх тварин, а не тільки людини. Специфікою людини є більш високий рівень пізнання - раціональне пізнання, що дозволяє виявляти і закріплювати в пам'яті закони формування матерії.

Раціональне пізнання системне. Воно складається з послідовних розумових операцій і формує розумову систему, більш-менш адекватну системі об'єктивної реальності. Системна і практична діяльність людини, причому рівень системності практики підвищується з ростом знання і накопичення досвіду. Системність різноманітних видів відбитка і перетворення дійсності людиною є в кінцевому рахунку проявом загальної системності матерії і її властивостей [2].