Однак розроблена Галілеем наукова методологія але сила в основному односторонньо аналітичний характер. Це особливість його методології гармоніювала з розквітом
мануфактурного виробництва, що почався в, цю епоху, з визначальним для нього асчленням виробничого процесу видалення операцій. Виникнення цієї методології було зв'язано зі специфікою самого наукового пізнання, що починається з з'ясування найбільш простої форми руху матерії - з переміщення тіл у просторі, досліджуваного механікою. Відзначена особливість розроблена Галілеем методології визначала і відмітні риси його філософських поглядів, що у цілому можна охарактеризувати як риси механістичного матеріалізму. Матерію Галілей представляв як цілком реальну, тілесну субстанцію, що має корпускулярну структуру. Мислитель відроджував тут погляду античних атомістів. Але у відмінності від них Галілей тісно погоджував атомістичне тлумачення природи з математикою і механікою, Книгу природи, говорив Галілей, неможливо зрозуміти, якщо не опанувати її математичною мовою, знаки якого суть трикутники, кола й інші математичні фігури.
Оскільки механістичне розуміння природи не може пояснити її нескінченне якісне різноманіття, Галілей, у відомій мірі спираючи на Демокріта, першим з філософів нового часу розвиває положення про суб'єктивність кольору, запаху, звука і т.д.д. У добутку "Пробірник" (1623) мислитель вказує, що часткам матерії притаманна визначена форма, величина, вони займають визначене місце в просторі, чи рухаються покоятся, але не володіють ні кольором, ні смаком, ні запахом, які, таким чином, не істотні для матерії. Усі почуттєві якості виникають лише в сприймаючому суб'єкті.
Погляд Галілея на матерію як на состоящую у своїй основі з безякісних часток речовини принципово відрізняється від поглядів натурфілософів, що приписувала матерії, природі не тільки об'єктивні якості, але і натхненність. У механистичному погляді Галілея на світ природа вмирає і матерія перестає, виражаючи словами Маркса, посміхатися людині своїм поетично-чуттєвим блиском. Механістичний характер поглядів Галілея, а також ідеологічна незрілість класу буржуазії, світогляд якого він виражав, не дозволили йому цілком звільнитися від теологичного уявлення про бога. Він не зміг це зробити в силу метафізичного його погляду на світ, згідно яким у природі, що складає у своїй основі з тих самих елементів, ніщо не знищується і нічого нового не народжується. Антиісторизм притаманний і Галілеєвому розумінню людського пізнання. Так, Галілей висловлював думки про позадослідне походження загальних і необхідних математичних істин. Це метафізична точка зору відкривала можливість апеляциї до бога як до останнього джерела найбільш достовірних істин. Ще ясніше ця ідеалістична тенденція притаманна Галілею в його розумінні походження Сонячної системи. Хоча він слідом за Бруно виходив з нескінченності Всесвіту, однак це переконання сполучалося в нього з представленням про незменності кругових орбіт планет і швидкостей їхнього руху. Прагнучи пояснити пристрій Всесвіту, Галілей затверджував, що бог, коли створив світ, помістив Сонце в центр світу, а планетам повідомив рух по напрямки до Сонця, змінивши у визначеній точці їхній прямий шлях на круговий. На цьому діяльність бога заканчується. З тих пір природа має свої власні об’єктивні закономірності, вивчення яких - справа тільки науки.
Таким чином, у новий час Галілей одним з перших сформулював деїстичний погляд на природу. Цього погляду притримувалось потім більшість передових мислителів 17 - 18 ст. Науково-філософська діяльність Галілея кладе початок новому етапу розвитку філософської думки в Європі - механістичному і метафізичному матеріалізму 17 - 18 ст.
|
Скачати "Реферат на тему Галілео Галілей"
