Затемнення Сонця та Місяця, Детальна інформація

Реферат

з астрономії

на тему:

"Сонячні та місячні

затемнення"

Оксана Шкільняк

11-А клас

Київ

2002 рік

Сонячні та місячні затемнення — надзвичайно цікаві явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони відбуваються порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети, і тому багатьом здаються рідкими.

Сонячні затемнення проходять в новомісяччя. У цей період Місяць, рухаючись навколо Землі, опиняється між Сонцем та Землею і повністю або частково затуляє світило. Місяць розташований ближче до Землі, ніж Сонце, майже в 400 разів, і в той же час Сонце більше його майже в 400 разів. Тому видимі розміри Сонця та Місяця майже однакові (близько 1\x2044 2\x02DA), і Місяць може закрити собою Сонце.

Здавалося б, що місячні затемнення мають проходити через кожні 29.5 доби, тобто кожного нового Місяця, але в дійсності це не так. Справа в тому, що Місяць рухається навколо нашої планети по орбіті, що (як і орбіта планет) трошки нахилена до площини орбіти Землі. Видимий шлях руху Місяця на небі перетинається з площиною екліптики (екліптика — видимий шлях Сонця серед зір на протязі року). Такі точки перетину називають місячними вузлами, і між ними міститься 180 градусів.

тінь та напівтінь.

Шлях місячної тіні по земній поверхні називається смугою повного сонячного затемнення. Ширина цієї смуги й час повного сонячного затемнення залежать від взаємних відстаней Сонця, Землі та Місяця в момент затемнення.

Найбільша можлива ширина смуги повного сонячного затемнення не перевищує 270 км., найдовший час повної фази затемнення не перевищує 7 хв. 31 сек. , але частіше воно триває дві-три хвилини.

Якщо новомісяччя настає в той час, коли Місяць проходить через один з вузлів, то відбувається центральне затемнення Сонця. У разі, якщо Місяць максимально наближений до Землі, а Сонце перебуває у найвіддаленішому положенні від неї, то видимі розміри супутника стають більшими за видимі розміри світила, і тоді проходить повне затемнення. Коли ж "маленький" Місяць заступає "велике" Сонце, то навкруг чорного місячного диска видно вузький сонячний обідок, коли центр диску Місяця співпадає в центром диску Сонця; таке кільцеве затемнення. Часткове сонячне заатемнення відбувається тоді, коли в новомісяччя супутник знаходиться не точно у вузлі, але досить близько до нього, щоб частина сонячного диска закривалась краєм місячного.

P

R

V

X

>*

¦

#рним диском зникають останні яскраві точки. Місяць заступив Сонце. На всю місцевість навкруги лягає темрява, на потемнілому небі з’являються найяскравіші зорі та планети.

На місці погашеного світила видно чорний диск, а навколо Сонця постає красиве променисте сяйво сріблястого кольору — сонячна корона, яка являє собою зовнішні шари сонячної атмосфери, не видимі поза затемненням через їх невелику яскравість в порівнянні с яскравістю денного неба. (До речі, вид корони із року в рік змінюється в залежності від сонячної активності). Над усім горизонтом спалахує рожеве кільце – це в місцевість, покриту місячною тінню, проникає сонячне світло із сусідніх зон, де повного затемнення не відбувається. Настало повне сонячне затемнення.

Скоро, всього через дві-три хвилини, Місяць відкриває правий край Сонця, повна фаза закінчується, зникає корона, швидко світлішає навкруги, гаснуть зірки, планети. Сонце знову приймає вигляд зверненого опуклістю вправо серпа, який з часом зменшується. Скоро зникає і щербинка на лівому краї диска. Тепер затемнення завершилось.

Затемнення Сонця та Місяця відносяться до таких явищ природи, про дату яких відомо заздалегідь. Астрономи завжди ретельно готуються до спостереження затемнень, а до місць, де їх можна побачити, збирають цілі експедиції.

До числа цікавих явищ входять також і місячні затемнення. Однак під час затемнення Місяць не зникає взагалі, як Сонце під час сонячного, а буває лише слабше видимим. Спостерігати затемнення можна тоді, коли повний Місяць проходить через вузол. В цей момент Земля знаходиться точно між Сонцем та Місяцем, так що земна тінь покриває Місяць — діаметр Землі більше від місячного в чотири рази, а тінь від Землі навіть на відстані від неї до Місяця більша у 2,5 рази від розмірів Місяця, і тому Місяць може цілкому зануритися у земну тінь.

Відбувається місячне затемнення так. Повний світлий круг Місяця починає темніти зі свого лівого боку, на місячному диску з’являється бура тінь, вона рухається далі і через годину охоплює весь Місяць. Супутник Землі стає червоно-бурого, з кривавим відтінком, кольору. Трапляється це тому, що частина сонячного проміння проходить через атмосферу Землі, заломлюється в ній, входить у земну тінь і потрапляє на Місяць. Так як червоні промені спектра найменше розсіюються та ослаблюються в атмосфері, Місяць під час затемнення приймає мідно-червоний або бурий відтінок. Повне місячне затемнення набагато довше від сонячного, воно може продовжуватися 1 годину 40 хв.

Сонячні та місячні затемнення періодично повторюються (про це знали ще давні халдеї), і їх можна передбачати з високою точністю. За період у 18 років та 11 днів відбувається в середньому 71 затемнення: від 39 до 48 сонячних і від 25 до 30 місячних. Цей період називається сарос (по-грецьки повтор).

Хоча сонячні затемнення відбуваються частіше за місячні, їх набагато складніше побачити, бо повне сонячне затемнення видно в межах досить вузької смуги Землі, на яку падає місячна тінь. В той же час затемнення Місяця можна спостерігати одразу у всій півкулі.