Архітектура Бойківської церкви, Детальна інформація

Вже на початку нашого століття виникла триярусна струнка й пожвавлена гарними отворами дзвіниця з напівокруглими завершеннями - більшими на другому і меншими на третьому поверсі - в селі Рожанка Вижня з 1804 року. В такому ж роді триярусна дзвіниця, але в інших пропорціях, у селі Комарники - з 1815 року, з пошуком нових форм віконних вирізів нагорі.

монументальної форми належать дзвіниці в с.Репель - з 1826 року та особливо в селі Чуква - з 1854 року. Ще до виникнення останньої, яка становить пережиток сторожової вежі, збудовано було в селі Труханів у 1830 році витонченого силюету двоповерхову дзвіницю.

Принадна не тільки своєю простотою і добрими пропорціями двоповерхова дзвіничка в селі Барбівці з XIX століття. В ній внесено нову і чудову з мистецького погляду видовжено ромбічну форму чотирьох стовпців з кожного боку другого поверху, на яких тримається невисока чотирисхильна пірамідальна покрівля.

формами пережитого вже козацького барокко.

Навіть і перечислених вище пам'яток досить, щоб признати національний фонд українських дзвіниць, у більшій або меншій мірі бойківського походження, достойним високої оцінки серед світових пам'яток архітектури в дереві [...]

Щодо вибраних нами 240 чільних профілів дерев'яних церков, серед яких переважають пам'ятки більш або менш характерні для бойківського типу. То з цього числа всі зразки архітектури XVI віку і значну кількість пам'яток XVII сторіччя треба зарахувати до національного фонду.

Ковелі - року 1505 (зовсім недавно її знесено), в Улючі - року 1510 (або 1517), в Суходолах - року 1580, в Коломиї - року 1587 та в Колодному -XVI віку, - всі вони не тільки „прадіди" пізніших дерев'яних храмів на Україні, але й дуже цінні зразки мистецької композиції, в яких пролито світло на попередню зниклу вже майстерність і закладено основи розвиненої пізніше творчости. Кожна з вищеперечислених церков має зразкові пропорції, свій індивідуальний образ і нахил до характерно української мальовничости.

проявленої в розписах інтер'єру. В цій пам'ятці є ще дві риси, які вносять помітне пожвавлення в образ цілого: відкрита галерія та маленька прибудова, яка сприяє маштабному уявленню про будівлю.

Церква в Стрибарівці з 1605 року дає одне з перших поривань угору центральної вежі, яка намічає дальше формування пірамідально-ступінчастих башт.

Сміливе зіставлення трьох різнорідних форм зрубів дано в тому ж таки Дрогобичі, в церкві Здвиження з 1636 року.

В рік рішучих перемог Богдана Хмельницького за незалежність України (1654 р.) з'явилась і така оригінальна пам'ятка, як масивна двозрубна церква в с.Грабарі, з низькими, але дуже широкими банями. І таке відхилення від звичних традиційних форм має ввійти в національний фонд як пошук нового, ще мало згармонізованого образу.

дають підстави включити цю пам'ятку середини XVII віку до національного фонду української архітектури.

До того ж віку належить майже симетрично зрівноважена церква в Городку (з 1670 р.), приваблива тонко й досить оригінальне виробленими деталями, церква в Седневі (XVII ст.), яка в свій час захоплювала стрункою барочною вежею Тараса Шевченка. Обидві ці пам'ятки достойні включення їх до основного національного фонду української архітектури.

В дальшому зупинимося тільки на мистецьких пам'ятках бойківської архітектури з пірамідально-ступінчастими вежами, які мають усі дані для признання їх таким національним фондом, що ним можна гордитися серед мистецьких звершень цілого світу.

пам'ятка, яка давно вже ввійшла в скарбницю кращих зразків українського народнього мистецтва світового значення.

Цей довгий список пам'яток архітектури, показаних для включення в національний, а в певних випадках і в міжнародній фонд найвизначніших зразків українського мистецтва, можна поповнити ще пам'ятками XVIII віку: в селах Мшанець (1762), Верхній Бишкин (1772), Мошногір'я (1774), Шелестів (1777), Бусовисько(1780), Турка Долішня (1780), Шелестяни (1786), Гвоздець (1791), Яблінка Вижня (1791) - рідкісна п'ятизрубна бойківського типу, Ботелька Вижня (XVIII), Таламаш (XVIII), Будилів (XVIII) та Забереже (XVIII).

селах Тисовець (1863), Чуква (1864), Орове (1867), Камінка(1872), Смерек (1875), Погар (1-876). Розлуч (1876), Должки (1882), Явора Горішня (1812), Сукіль (1886), Хащовання (1889), Гусне Вижцє (1890), Присліп (1896), Мохнате (XIX), Орявчик (XIX), Тернавка (XIX), Студене Вижне (XIX) - з поверненням до чотиригранних ярусів і з пошуками нових співвідношень у пропорціях.

І в будівлях бойківського багатоярусного типу нашого, XX століття помітні дальші пошуки удосконалень в поєднанні українських народніх прикмет у мистецтві: ритміки з мелодійністю і досконало проявленою мальовничістю.

Кращими зразками нашого віку можуть бути будівлі в таких місцевостях: Явора Долішня (1902), Івашківці (1921), Шумляч (1928)- з чудовим перекликанням ярусних піддашшів з гілками карпатських смерек та по-новому вираженим поверненням замість багатоярусности до малого числа об'ємно зменшуваних догори поверхів і віками потвердженою пошаною до бань козацького барокко, з вишукано лагідними заокругленнями силюету завершень.

Пам'ятки світового значення найлегше було б уточнити після не наспіх, а Грунтовно підготованої вис тавки української народньої архітек тури, з бойківськими зразками на виду і обов'язково з лаконічними мистецькими поясненнями. Найціннішим | матеріялом для оцінки | пам'яток тоді будуть записи | відвідувачів і статті та рецензії мистецтвознавців.

Фрагменти праці й рисунки, що ними їх проілюстровано, подаються за виданням: Кармазин-КаковськнН В. Архітектура Бойківської церкви. - Нью-Йорк: Філядельфія, 1987.