Грубе порушення угоди про працю. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку, Детальна інформація

Під прикушуванням до участі у страйку розуміється домагання від потерпілого взяти участь у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій (наприклад, видання наказу чи розпорядження). Залучення працівника до участі у страйку шляхом обману, підкупу, задобрювання (обіцянням заохотити по службі тощо) або в інший спосіб, який не містить елемента примусу, не утворює складу цього злочину. Водночас, скажімо, поєднання насильства з підкупом слід розглядати як примушування.

Перешкоджання участі у страйку — це вчинення фізичного чи психічного насильства або інших незаконних дій, які утруднюють або унеможливлюють участь працівника, що має право на страйк, у законному страйку. Поняттям “інші незаконні дії” при вчиненні злочину у цій формі охоплюються будь-які дії, які суперечать закону (наприклад, підкуп, погроза незаконно звільнити з роботи чи притягти до юридичної відповідальності, обмеження волі).

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 174, створення перепон участі у страйку, коли його проведення є незаконним — за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу Життю і здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

6. У разі, якщо примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у страйку становлять дії, які самі по собі утворюють склад відповідного злочину (наприклад, нанесення тілесних ушко-

джень, погроза вбивством, перевищення влади або службових повноважень), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів {наприклад, за ст. 174 і ч. 2 ст. 122).

Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення винним дій потерпілий взяв участь у страйку (при примушуванні) або не взяв участі у страйку (при перешкоджанні). Момент його закінчення пов’язується із самим фактом вчинення дій, описаних у ст. 174.

4. Суб’єкт злочину — загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за наявності підстав може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Конституція України (ст. 44). .

Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 р. (розділ III).

Закон України Про міліцію від 20 грудня 1990 р. (ст. 18).

Зокон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Від 20 грудня 1991 р.{ст. 5)

Захон України Про державну службу від 16 грудня 1993р. (ст. І6).