Порушення прав на об’єкти промислової власності. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків, Детальна інформація

Порушення прав на об’єкти промислової власності. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
Тип документу: Реферат
Сторінок: 2
Предмет: Правознавство
Автор: Олексій
Розмір: 9.4
Скачувань: 922
6 Його суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

7 Кваліфікованими видами злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (його визначення дається у примітці до ст, 177), Про повторність злочинів див. коментар до ст, 32,

Конституція України (ст. ст. 41, 541,

ЦК (ст. ст. 472,514-17, 520-23).

Закон України Про власність” від 7лютого 1991 р. (ст. ст. ІЗ, 40—42).

Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993р.

Закон України Про охорону прав на промислові зразки від 15 грудня 1993 р.

Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15 грудня 1993 р.

Закон України “Про племінне тваринництво” від 15 грудня 1993 р, (ст. 9).

Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р.

Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні. Затверджене указом Президента України № 479/92 від 18 вересня 1992 р, (ст. 9)

Женевський акт Гаазької конвенції про міжнародну реєстрацію промислових знахів від2липня 1999р.

Женевський договір про патентне право від І червня 2000 р.

Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку —

карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є конституційне право людини на свободу віросповідання, яке у даному випадку включає свободу сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно від правляти одноособова чи колегіальне релігійні культи і ритуальш обряди, вести релігійну діяльність, у т,ч. з використанням релігій них споруд чи культових будинків, Обов’язковим додатковим об’ єктом виступає право власності.

2. Предметом злочину закон називає релігійні споруди або куль тобі будинки Релігійні споруди та культові будинки — це приміщення для проведення або забезпечення богослужінь і виконання релігійних обрядів (церкви, собори, костьоли, синагоги, мечеті, пагоди,, каплиці, дзвіниці, мінарети, молитовні тощо). Кожна їх складова (архітектура, живопис тощо) суворо регламентована канонами

певної церкви. Якщо релігійні святині являють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх нищення, руйнування чи псування потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст, 298,

3. 3 об’єктивної сторони злочин може виражатися у форм? пошкодження або зруйнування. Про поняття пошкодження див коментар до ст. 194. Поняття зруйнування — юридичний синонім до поняття знищення, визначення якого викладено у коментарі до ст. 194.

На відміну від ст. 194, ст. 178 не обумовлює кримінальну відповідальність за пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку розміром заподіяної в результаті таких дій шкоди. Таким чином, кримінальне караним є будь-яке пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству. Виняток становлять випадки малозначного пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке в силу ч. 2 ст. 11 не може бути визнано злочином.

Умисне пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим за-гальнонебезпечним способом, або якщо воно заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194.

За своєю конструкцією цей склад злочину матеріальний, Біи вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляд, пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку,

4. Суб’єкт злочину загальний,

5. Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необережністю.

Конституція України (ст. 35).

Закон України Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 клтшя 1991 р. (ст. ст. 2, 8, 17, 18, 21, 31).

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes