Спілкування дівчаток виглядає пасивнішим, зате дружнішим і більш вибірковим. На відміну від хлопчиків дівчата вступають у контакт з тими, хто їм подобається, зміст спільної діяльності для них порівняно другорядний.
З раннього віку хлопчики тяжіють до більш екстенсивного, а дівчатка – до інтенсивного спілкування. Хлопчики частіше грають великими групами, а дівчатка по-двоє, то-троє. Щоб полегшити свої комунікативні труднощі діти використовують цілий ряд специфічних хитрощів, стратегічних прийомів. Постійно заклопотані собою і уявляючи, що інші поділяють їхню заклопотаність, діти як правило, діють у розрахунку на “деяку уявну аудиторію”. Перебільшуючи свою унікальність і особливість, вони часто створюють собі “особистий світ”, вигадану біографію, підтримання якої вимагає постійних зусиль. Тому дитяче спілкування часто напружене, неприродне і має подвійний план. Здійснення заборонених акцій також має свій другий план, розрахований на явну аудиторію. Коло інтересів і спілкування дитини молодшого шкільного віку рідко виходить за межі класу та сусідів.17
6 а). Факти, накопичені психологічною наукою, показують, що 1-ше враження про другу людину являє собою явище, обмежене в часі і обумовлене, як особливостями людини так і характеристиками сприймання. Своєрідність 1-го враження визначається ситуацією спілкування, де розкриваються дані комутаторів, знаходячи своє виявлення в вербальній і невербальній формах. В процесі розвитку взаємодії 1-ше враження стає смисловим.
Особливості спілкування молодших школярів визначають характеристики сприймання ними інших людей. Молодші школярі не можуть повно розуміти, що відображається на розумінні другого чоловіка. Характеризуючи його особливість, діти називають особливості поведінки в конкретних умовах. Оцінюючи другого чоловіка, часто повторюють оцінку авторитетного лиця (особи).18
Найбільш авторитетною особою для дитини є батько чи мати, тобто сім’я. Сім’я, в якій закладаються основи всіх моральних якостей людини і формуються найперші духовні потреби, відіграє велику роль у формуванні нової людини, яке відбувається насамперед через спілкування. Як свідчать психологічні дослідження, надзвичайно важливу роль у процесі формування духовних потреб особи відіграють емоційні контакти при спілкуванні дитини з батьками, прагнення старшого покоління передати дітям свої моральні цінності, втілити в їх духовному обличчі свій моральний ідеал.
Дуже важливим соціально-значущим почуттям є любов батьківська до дітей. Яке воно те почуття? Це залежить в основному і від емоційного досвіду спілкування ще в роки дитинства. Дітей передусім емоційно вражає поведінка батьків, їхнє ставлення один до одного. Афективна насиченість спілкування між членами сім’ї, переважання позитивних та негативних емоцій істотно відбивається на самопочутті дитини. Психологічний клімат сім’ї – це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, від морального обличчя батьків великою мірою залежить спрямованість активності дитини, її позитивне або негативне самопочуття, характер особистісних очікувань підростаючої особистості щодо оточуючих людей. Особистісні очікування дитини є однією з форм прояву її самосвідомості, вони мають характер установок, завдяки яким на чуттєвому рівні здійснюється актуалізація досвіду спілкування дитини з оточуючими і виникають такі переживання, які служать емоційною підготовкою дитини до нових контактів.19
У дітей треба розвивати себебачення вважав Сухомлинський. Сам Сухомлинський володів даром рефлексії у міжособистісних стосунках, особливо, коли йшлося про дитячу особистість. Поради до дітей В. Сухомлинського “Умій відчути поряд із собою людину, вмій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини”.20
Вихованню у дитини здатності рефлексії, потреби орієнтуватися на оточуючих як засобу розвитку вміння критично оцінювати свою поведінку з урахуванням можливостей наслідків для інших людей і для себе Сухомлинський надавав значення в умінні “відчувати душу” іншої людини. У здатності розуміти її душевний стан, що є важливими основами доброго, гуманного спілкування. У книзі “Як виховати справжню людину” автор звертається до дітей: “Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю, кривди, турботи іншим людям. Умій підтримати, допомогти підбадьорити людину, в якої горе… не будь байдужим”.21
Обгрунтовуючи практичну необхідність гуманних взаємин між вихователем та дитиною, між самими дітьми.
Сухомлинський бачить у винятковій ролі, яку відіграють у цьому відношенні батьки: чи стане дитина гідною людиною, щасливою, чи принесе щастя іншим. Дитина, батьки якої глибоко сердечно, красиво люблять одне одного, душевно красива, з нею приємно спілкуватися. В її душі мир і спокій, моральне здоров’я.22
Сім’я з її взаєминами між дітьми і батьками – перша школа, підвалини стосунків. Перші вихователі батьки.
Велику роль оточуючого середовища, в якому перебуває дитина, оскільки вони несуть вирішальну роль, і люди, що оточують з усім багатством відносин.
Практична частина.
Показником рівня соц.-комунікат. активності, її праксологічного компонента може слугувати контента аналіз відповідей мол. школярів на запитання: “Хто із ровесників турбується про тебе, допомагає, ділиться, підтримує?”, “Хто часто відмовляє?”
Розподіл учн. за рівнем праксеологічного компонента соц.-ком. активності школи м. Борисполя.
Таблиця 1.
Заг. х-ки розподілу вихованців за рівнями вияву деструктивної (-1, -2, -3) та конструктивної (1, 2, 3) КА (за груповою експертною оцінкою учнів, в %).
№ п/п Рівні -3 -2 -1 0 1 2 3
1 класи 6,3 9,4 12,5 37,5 15,6 12,5 6,2
2 класи 6,9 10,3 10,3 20,7 20,7 24,8 6,9
3 класи 5,8 4,2 7,3 22,8 22,8 38,3 9,4
разом 6,3 7,9 10,0 19,7 25,0 25,0 7,6
Як видно з таблиці, тривале перебування учня в системі взаємостосунків класного колективу поступово стишує конструктивну соц.-ком. акт. – з 34,3% уч. 1 кл. до 52,3 у 3-му. Але залишаються частини учнів з деструктивними проявами (КА 24,2%), що потребує регулювання і корекції взаємостосунків між учнями через утвердження у спілкуванні ціннісних орієнтацій гуманістичної спрямованості – аксиологічний (ціннісно-орієнтаційний) компонент соціально-комунікативної активності.
Аксіологіний компонент соц.-к. акт. репрезентує собою оцінні зв’язки що містять думки, уявлення про ті чи інші властивості однолітків, риси їхнього х-ру, вчинки. Переважно це оцінювання типу “подобається - неподобається”. Вони і є критеріальним підгрунтям формування ціннісних орієнтацій у сфері спілкування, свого соціального “я”.
Ціннісні орієнтації щодо особистісних позитивних і негативних якостей однокласників можна визначити за допомогою контент??? аналізу відповідей учнів на запитання: “Хто з однокласників тобі найбільше подобається? Чому?”, “Хто з однокласників менше, або зовсім не подобаються? Чому?” Якщо перша частина цих двох запитань стосується вибору конкретних учнів класу, то друга – “Чому подобається – не подобається?” дає змогу з’ясувати зміст ціннісних орієнтацій у сфері спілкування того чи ін. класу.
1. Оцінки із погляду властивих онок. характеристик інтрандивідного розвитку (“сильна”, “весела”, “симпатична”).
2. Оцінки з погляду властивих однокласнику інтеріндевідних особистісних характеристик (“добра”, “друг”, “товариський” – стан друг другу).
3. Оцінки з погляду властивих однокласнику метаіндивідних, заг.-людських характеристик(“організатор”, “людяний”, “патріот”).
Не змогли відповісти групі
Таблиця 2. Загальний розподіл емоц.-смислових оз.
|
Скачати "Курсова на тему Особливості спілкування молодших школярів"
