Імператриця Ци Сі, Детальна інформація

Імператриця Ци Сі
Тип документу: Реферат
Сторінок: 2
Предмет: Всесвітня історія
Автор: фелікс
Розмір: 11.4
Скачувань: 1402
Війна з Японією була короткої і стала нещастям для Китаю. У 1898 році, коли країна намагалася отямитися після ганебної поразки, навколо Ци Сі стали групуватися люди, що теж ненавиділи іноземців і побоювалися погрози для Китаю з їх боку. Часті відвідування цими людьми літнього палацу Ци Сі були розцінені як змова проти імператора.

Гуансюй усвідомлював те, що без підтримки тітки йому буде важко правити країною. Але він також розумів, що вона ніколи не погодиться на реформи, які він хотів би провести. Імператор вирішив позаховувати свою тітку під замок і в такий спосіб позбутися від її опіки. Випадково його плани стали відомі наближеними імператриці. Задум молодого імператора був приречений на неудачу. Коли Ци Сі довідалася про плани племінника, обличчя її перетворилося у холодну маску, тільки лють в очах видавала щирі наміри жорстокої володарки. Ци Сі змусила свого племінника, імператора Китаю, відректися від престолу. Його особисті слуги були обезголовлені. Ци Сі спостерігала за екзекуцією, попиваючи жасминовий чай. Імператора посадили у в'язницю на одному з озерних островів. Він жив бідно й самотньо під охороною євнухів. Багато придворні були упевнені, що його чекає доля Тунчжи і його дружини, але Ци Сі зберегла племіннику життя. Можливо, протести з боку ряду іноземних дипломатів у Пекині змусили імператрицю одуматися. Після того як екс-імператор Гуансюй провів у в'язниці рік, йому було дозволено жити під домашнім арештом у заміському особняку.

Вигнання “чужоземних діяволів”

Шість учасників імператорської змови були арештовані і страчені. Потім Ци Сі переключилася на іноземних місіонерів. По всьому Китаю їй бачилася присутність коварних прибульців, що готують вторгнення в країну ворожих військ.

21 листопада 1899 року, після жорстокого убивства декількох місіонерів, вона видала декрет, що не залишав ніяких сумнівів - вона не бажала терпіти "чужеземних дияволів" у свій країні. Цей декрет був розіслан по всіх провінціях. У ньому говорилося: "Ніколи слово "мир" не пролунає з вуст правителів країни, ні на мить воно не оселиться в їхніх серцях. Давайте відкинемо всяку думку про установлення миру, давайте не піддаватися на дипломатичні виверти. Нехай кожний з нас прикладе всі зусилля, щоб захистити свій будинок і могили предків від брудних рук чужоземців. Донесемо ці слова до всіх і кожного в наших володіннях".

Цей декрет став прапором багатьох китайських консерваторів, боровшихся за збереження національних традицій і, що об'єдналися в таємне товариство під назвою "Кулак в ім'я справедливості і згоди". Члени його були прозвані "боксерами" за спритність у військовому мистецтві. Фанатичні патріоти, вони підтримували монархію й побоювалися руйнівного впливу іноземців на китайське суспільство.

Коли в 1900 році вибухнуло "боксерське повстання", держава підтримало його. Першою жертвою став британський місіонер. Ворожість до іноземців відчувалася в Китаю повсюдно, і повсталі скрізь забезпечили собі підтримку. Лінії передач були перерізані, залазничні шляхи висаджені, фабрики, що належали іноземцям, спалені. Ци Сі вела хитру гру. Вона робила вид, що захищає іноземців, відправляючи війська проти повсталих, але в той же час обіцяла армійським командирам велику нагороду "за вуха кожного мертвого іноземця".

Втеча

Незабаром імператриця відмовилася від подвійної гри. За її наказом китайські війська приєдналися до повсталих, і всі іноземні місії виявилися в облозі. Убивали так багато і часто, що часом не встигали забирати трупи. По Пекіну стали поширюватися інфекційні хвороби. Коли міністри закордонних справ ряду країн звернулися до імператора Китаю з проханням утрутитися, Ци Сі возопила: "Як вони посмітили сумніватися в моїй владі - давайте знищимо їх!" Іноземні держави послали війська, щоб врятувати своїх громадян, над якими нависла смертельна погроза. 14 серпня до Ци Сі примчався гонець, щоб застерегти її: "Чужоземні дияволи прийшли!" Імператрица змушена була бігти. Коли вона залишала палац, до неї наблизилася наложниця скинутого імператора. Вона кинулася до ніг Ци Сі і благала дозволити імператору жити в палаці. Ци Сі наказала євнухам: "Скиньте цю негідницю в колодязь! Нехай вона вмре в повчання всім непокірливим". Нещасливу жбурнули в глибокий колодязь, де вона знайшла свою смерть. Після вигнання з Пекіну імператриця Ци Сі була змушена відмовитися від звичної розкоші. Їжа її була убогої, владу вона втратила. У країні панували безладдя і насильство. Але потім "боксерське повстання" було подавлено союзними війсками, і Ци Сі дозволили повернутися в Пекін після підписання мирних угод. Уже згадувана Шарлотта Холден писала, що це був час крайнього лицемірства Ци Сі. "Будь-якими способами вона прагнула відгородити себе від намірів держав-спільниць позбавити її влади. Вона зрозуміла, що для цього необхідно змінити імідж, а свою політику представити в новому світлі. Вищою крапкою її лицемірства стало розпорядження вилучити з архівів династії всі "пробоксерські" декрети й укази".

В останні роки життя Ци Сі стала свідком реформ, початих у Китаї під впливом Заходу. Вона також була змушена віддати посмертні почесті страченим нею же імператорським міністрам і навіть нещасливій наложниці, безжалісно кинутої в колодязь.

Улітку 1907 року Ци Сі перенесла інсульт, і здоров'я її різке похитнулося. Здоров'я імператора теж погіршувалося. Незважаючи на те, що він не правил країною, Гуан Сю зберіг повагу народу й одержав право жити в палаці. Вранці 14 листопада 1908 року імператор умер. При цьому очевидні були симптоми отруєння. Звичайно, його лікар не зміг установити причину смерті. Підозра упала на Ци Сі. Цілком імовірно, що вона таємно, через євнуха, давала імператору невеликі дози отрути протягом довгого періода. Імператриця Ци Сі пережила племінника усього на 24 години. Після її залишився багатомільйонний статок - незаперечне свідчення грабіжницького характеру влади імператриці-дракона. Вона залишила стару, горду династію маньчжурів у жалюгідному стані, упустивши реальну можливість вчасно відкрити Китай для нових ідей, повернути застиглу у своєму розвитку патриархальну країну на шлях прогресу і процвітання.

Використана література:

1. Губер А.А., Кім Г.Ф., Хейфец А.Н. Нова історія країн Азії й Африки. М.: "Наука", 1982. - 560 с.

2. Історія Китаю: Підручник / Під. ред. Меликсетова А.В. - М.: Ізд-во МГУ, 1998. - 736 с.

3. Charlotte Holden. The Last Greatest Іmperatrіsse of Chіna. Natіonal Geografіc Journal N4 / 1989.

4. When, where, why and how іt happened. The Rіders Dі-gest Assocіatіon Ltd., London, 1993.

5. The Great Mysterіes of the Past. Gmb, 1991.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes