Р. Приймачук
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ
РЕАЛІЗАЦІЯ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ
Інтерес до літератури, до творчості письменників залежить не тільки від форм подачі учбового матеріалу, а й від того як на уроках стимулюється самостійна творчість учнів. Ефективним можна вважати такий урок який дає учням не тільки міцні, осмисленні літературні знання, а також необхідні навички творчої самореалізації. Творчість це сполучення безлічі дрібних речей в одне більш або менш велике довершеної форми, за допомогою власної фантазії. В її основі лежать принципи індивідуалізації - оригінальність та неповторність. В загальному розумінні їх дія полягає в тому, що в фантазії створюється продукт, який все більше виражає об'єктивні та предметні якості дійсності в індивідуальній своєрідній формі.
Отже, дані принципи лежать в основі творчої діяльності людини і розкривають форму і зміст індивідуального бачення.
Ознака новизни, як ознака творчості не буде надто відносним, формальним поняттям, якщо розглядати її в ракурсі неповторних сполучень. Вони є результатом творчого, самостійного пізнання дійсності суб'єктом. Людина намагається уявити річ такою, якою вона є сама по-собі, весь час відкидаючи свої суб'єктивні міркування, наповнюючи образ предмета його власним об'єктивним змістом.
Фантазія літератора відтворює події в певній системі, композиції образів, які служать певній меті і підпорядковані певній логіці. Але подія в художній інтерпретації побудована так, що вона показує одиничне явище і разом з тим відбиває типові характери, обставини, вчинки. При цьому саме одиничне піднесене до типового, але так, що при створенні образу і при його естетичному переживанні виступає насамперед індивідуальне явище. В протилежному випадку сила художньої правди зникне. Художня фантазія не задовольняється абстрактною необхідністю. Вона повинна дати цій необхідності конкретний чуттєво-образний індивідуалізований вираз. Саме в цьому події твору отримують своє вільне розкриття, оскільки сприймаючи та уявляючи їх читач як би переноситься в епіцентр цих подій, стає співучасником, свідком, незримим актором, героєм. Даний ефект присутності можна назвати перенесення в зображуваний світ. Справжня художність твору полягає не в штучному нав'язуванні перепетій твору, а в правдивому, природному, невимушеному ознайомлені читача з подіями. Дійсний письменник показуючи подію в образній формі і не надаючи їй осмисленої інтерпретації, спонукає інших людей, що читають даний твір, відшукати її суть. Цим самим він спонукає читача зрозуміти ідею твору, використовуючи при цьому різноманітні літературні прийоми. Ось чому сприймання художньої книги вимагає від читача розумової праці, щоб уявити повноцінний образ дійсності очима творця.
Там де немає роботи по створенню цілісного образу, там немає художньої уяви і розуміння творчої думки. Суть уявлення літературних подій полягає в їх розумінні. Людина, яка творить має в своїй уяві цілісний образ в єдності його сторін, визначень, структури. Вона обирає лише різні способи Його зображення, надаючи іншій людині-читачу можливість зрозуміти, образно відтворити, доповнити його новими елементами.
Написання літературного твору вимагає від майстра слова експериментальної творчості. В процесі цієї творчості письменник вводить на сторінки свого твору певні персонажі, наділяє їх зовнішніми і внутрішніми рисами, комбінує обставинами подій, вибирає з певної групи людей з найбільш виразними характерологічними властивостями та концентрує їх в одному герої. Вінцем цієї діяльності є художній образ, що максимально наближений до реальності. Він являє собою багатограну живу модель, що вступає в тісні взаємовідношення з дійсністю.
Володіючи здатністю фантазувати людина може уявно змінювати сюжети в потрібному напрямі. Випробовування на життєздатність різних відношень та інші літературні перепетії читач сприймає безпосередньо читаючи сам твір. Завдяки цьому сюжети твору оживають в тому напрямі, в тому ключі, в якому хотів автор твору. При цьому майстер слова розкривай їх внутрішню сутність в таких комбінаціях, про які пересічний читач навіть не здогадується. Вирішальну роль в творчому процесі відіграють вигадка та інтуїція. Мало спостерігати, вивчати, знати, необхідно ще й "вигадувати", створювати. Створення нового, неповторного за змістом з безліччю різноманітних фактів основа творчого процесу.
В кожному творі є своя система, композиція, які служать певній меті підпорядковані певній логіці. За допомогою цієї системи письменник демонструє своє бачення. Разом з тим він виконує функцію висловлювача тих хто не може і не вміє висловлюватись самостійно. Читаючи твір читач в слові літератора знаходить себе, свої думки, висловити які в такій формі вони не можуть. В більшій чи меншій мірі це відноситься до кожного літературного твору.
Схильність до самовиразу властива всім людям так само як і творча уява. Її прояв у різних людей відбувається по різному і залежить вона від об'єктивних і суб'єктивних причин. У письменника (людини з багатою фантазією) творча уява набуває особливої сили і є необхідним додатком до його життя. Особливо це яскраво проявляється в фантастичних творах де світ змінюється та підпорядковується іншим законам буття і цим самим наближають його до тієї гармонії про яку мріє людство.
Отже, фантазія письменника на довільну тему є одним із способів розкриття дійсності і зображення її в нових, до цього не бачених формах.
В літературній фантазії слова беруться не в їх звичайному значені, а у звільненій формі. Вони "відмежовані", "зміщенні" , "вихопленні" та вільно літають на фантастичному небосхилів Цим самим створюються оптимальні умови для появи на світ нового літературного твору. Матеріалізація творчої думки на папері відбувається не стихійно а планомірно. Її активізатором виступає уява. Аналіз та синтез творцем реального світу допомагає йому побачити проблеми там, де інші їх не бачать. Творча уява - це активність, допитливість, здібність ламати звичні, традиційні рамки накопиченого досвіду. Завдяки їй суб'єкт в мінливих ситуаціях здатний самостійно приймати рішення. З власної ініціативи міняти відношення між предметами і явищами. Специфічна функція творчої уяви полягає в здібності побачити дійсність так, як вона не може бути побачена при звичайному сприйнятті. Її метою є побачити те, що від нас далеко, те, що в даний момент відсутньо, що знаходиться в тіні.
Відомо, що створення письменником художнього твору - це складний процес трансформації матеріалу добутого в результаті спостережень суспільного життя, які набувають словесного відображення на сторінках книги. Письменник відштовхуючись від власного емпіричного досвіду, за допомогою власної уяви створює типові образи-персонажі, що діють у типових обставинах. Читач, знайомлячись з художнім твором виконує ніби зворотню роботу: трансформує словесне зображення в яскраві живі образи.
Для того, щоб у читача виник повноцінний живий образ потрібен певний мотив, який би стимулював би його уявляти, фантазувати. Таким мотивом виступає інтерес. Вій спонукає читача побачити за буденністю нове в предметах та відношеннях між ними. Дивуватись там, де ніхто не дивується, - ось основна основа творчості. Завдяки інтересу читач поринає у світ пригод, переживає разом з героями певні перепетії. Така уявна присутність дозволяє суб'єкту не тільки пізнати думку літератора, а й викликає бажання змінити, доповнити її на свій лад згідно до свого власного бачення. Саме це й покликані забезпечувати уроки з української літератури, основне завдання яких полягає у створеної таких умов для самостійної творчості, при яких учень почував себе активним діячем і відкривачем. Саме при такій формі навчання процес викладання знань носитиме творчий характер і учні сприйматимуть її як необхідну, потрібну підготовку до прояву власної творчості. Тільки в такому разі завдання уроку можна вважати розв'язаним.
Отже, для розвитку творчої уяви в учнів слід розвивати самостійну думку учнів. Надавати їм можливість вільно реалізовувати її на сторінках зошита. Розвивати вміння бачити в малопомітному найближчу причину або наслідки та передбачати наступний хід подій. Стимулювати прояв інтересу до власної творчої діяльності. Формувати, розвивати навички самостійного творення.
Це дасть змогу не тільки познайомитись з творчою спадщиною різних письменників, а й попробувати себе в різних літературних жанрах, еталоном яких виступає власна творчість великої когорти літераторів, творчість яких вивчається в середніх і старших класах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Выготский Л.С. Избранные произведения. М., Педагогика, Т. 2. С. 454.
2. Дж. Раддари. Граматика фантазии. М., Просвещение, 1976, С. 211.
3. Роменец В. Психология творчества. К, Вища школа, С. 256.
4. Чуковский К. От двух до пяти. М., Просвещение, 1981, С. 436.
АНОТАЦІЯ
Шлях у розвитку в учнів творчої уяви ми бачимо в спонуканні їх до самостійної творчої діяльності. В цьому аспекті дітям слід надавати самостійної можливості створювати власний задум (ідею) та практично її втілювати у вигляді художнього твору.
ANNOTATION
We see that we must to develop imagination of pupils by allowing them fantasy. In this aspect children should create their own ideals and fulfill them as a composition.
( Приймачук Руслана Василівна, лаборант кафедри теорії і методики початкового навчання Волинського державного університету імені Лесі Українки.
PAGE
PAGE 5
|
Скачати "Реферат на тему Психологічні аспекти творчого процесу та їх реалізація на уроках літератури"
